Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.06.2022 р. № 711/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                       щодо визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з постачання послуг та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, основним видом діяльності Товариства є будівництво доріг і автострад. У ході фінансово-господарської діяльності Товариство уклало договори субпідряду  (далі – Договори субпідряду) із генпідрядниками, відповідно до яких Товариство є субпідрядником.

Відповідно до умов Договорів субпідряду, Товариство зобов’язується надати генпідрядникам послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення за рахунок коштів державного бюджету. При цьому, генпідрядники не є державними установами, а укладені Договори субпідряду не є довгостроковими, оскільки передбачають поетапну здачу виконаних робіт/наданих послуг. Крім того Товариство не застосовує касовий метод податкового обліку.

На виконання умов Договорів субпідряду з генпідрядниками, у травні 2021 року Товариством складено акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В з відповідними додатками. Відповідно до умов Договорів субпідряду, генпідрядники приймають надані послуги лише після перевірки фізичних та вартісних показників.

Товариство повідомило генпідрядників про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, а саме 01.06.2021 (враховуючи первинні бухгалтерські документи роботи виконувались у період з 01.05.2021 до 31.05.2021), шляхом направлення відповідного повідомлення.

Таким чином, Товариство у травні 2021 року фактично надало послуги, але генпідрядниками такі послуги не були прийняті (проводилася перевірка фізичних та вартісних показників), та, відповідно, акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2В з додатками не підписані.

За даними бухгалтерського обліку виконані, але неприйняті послуги обліковувалися Товариством на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» до дати прийняття послуг генпідрядниками.

Надалі 02.07.2021 та 06.08.2021 Товариством отримано листи-повідомлення від генпідрядників, згідно з якими надані послуги субпідряду за травень 2021 року остаточно прийняті та передані до оплати у повному обсязі та, відповідно, акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2В з додатками підписано 02.07.2021 та 06.08.2021.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо визначення у розглянутій ситуації дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з постачання вказаних вище послуг.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Правові основи укладення договору будівельного підряду визначено статтею 875-886 ЦКУ.

Відповідно до частини першої і другої статті 875 ЦКУ за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Порядок передання та прийняття робіт за договором будівельного підрядку визначено статтею 882 ЦКУ.

Згідно з частинами першою і четвертою статті 882 ЦКУ замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено статтею 1 Закону № 996, під поняттям первинного документа розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію (дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства).

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону № 996).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах  у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина п’ята статті 9 Закону № 966).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила формування податкових зобов’язань з ПДВ регулюються статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що у розглянутій ситуації дату виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з постачання послуг Товариству слід визначати на дату складання первинного документа (в паперовій чи електронній формі), який містить відомості про фактичне постачання Товариством послуг.

При цьому операції Товариства з постачання таких послуг повинні бути відображені в облікових регістрах  у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Щодо визначення дати складання первинного документа у розглянутій у зверненні ситуації ДПС рекомендує звернутися до Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).