Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.06.2022 р. № 712/ІПК/99-00-21-03-02-05

Державна податкова служба України розглянула звернення, надіслане до ДПС листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо оподаткування ПДВ операцій з відшкодування (компенсації) співвласником нежитлової будівлі на умовах спільної часткової власності витрат на сплату комунальних послуг та послуг на утримання нерухомого майна, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, на підставі договору спільного користування та компенсації експлуатації нерухомого майна (далі Договір) Управління, яке є співвласником нежитлової будівлі на умовах спільної часткової власності   компенсує іншому співвласнику (балансоутримувачу), який є платником ПДВ, суми понесених витрат на утримання майна та комунальні послуги, відповідно до займаної площі власних приміщень та сплачує відповідний відсоток рахунків.

Нежитлова будівля належить співвласникам на умовах спільної часткової власності. Відповідно до Договору інший співвласник є єдиним платником комунальних послуг, які він отримує від постачальників комунальних послуг, охорони будівлі та інших послуг, що пов’язані з утриманням приміщень будівлі в придатному для експлуатації стані, у тому числі прилеглої території, веде їх облік та розраховує спільну участь сторін, а також надає Управлінню акти виконаних робіт на суми компенсації понесених витрат пропорційно відсотку займаної їм площі.

При цьому, між співвласниками  відсутні договірні відносини щодо взаємного постачання послуг.

Враховуючи вищевикладене, Управління просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання визначення коштів, які надходять одному із співвласників нежитлової будівлі у вигляді компенсації вартості витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг як операції з постачання послуг для цілей оподаткування ПДВ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1 191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1 185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 розділу V до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 розділу V ПКУ).

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН  в терміни, встановлені ПКУ  для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Отже, враховуючи те, що нежитлова будівля належить співвласникам на умовах спільної часткової вартості, а умови постачання комунальних послуг та  послуг на утримання нерухомого майна не передбачають їх поділу між співвласниками, а також те, що між співвласниками нежитлової будівлі відсутні договірні відносини щодо взаємного постачання послуг, до складу вартості яких могла бути включена вартість комунальних послуг та послуг на утримання нерухомого майна, сплата одним із співвласників (балансоутримувачем) та отримання від другого співвласника (Управління) компенсації частини вартості  комунальних послуг та послуг на утримання нерухомого майна  відсотковому відношенні  не може розцінюватись як операція з постачання послуг для цілей оподаткування ПДВ.

Таким чином, кошти, які надходять одному із співвласників нежитлової будівлі у вигляді компенсації вартості комунальних послуг та послуг на утримання нерухомого майна, до бази оподаткування ПДВ не включаються та податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією не визначаються.

При цьому, при формуванні податкового кредиту слід приймати до уваги те, що один із співвласників (балансоутримувач), який здійснює оплату комунальних послуг та послуг на утримання нерухомого майна постачальникам таких послуг в повному обсязі, не використовує весь обсяг таких послуг у власній господарській діяльності (частина вартості  таких послуг компенсується другим співвласником (Управлінням).

У зв’язку з цим на частину вартості комунальних послуг та послуг на утримання нерухомого майна, яка не використана у господарській діяльності (компенсована другим співвласником), співвласником – платником таких послуг мають бути нараховані податкові зобов’язання, встановлені пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.