Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.06.2022 р. № 726/ІПК/99-00-21-01-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Нерезидента щодо питання подання податкової звітності та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Нерезидент повідомив, що не має наміру отримувати доходи в Україніі знаходиться на обліку в податковому органі.Для здійснення діяльності підготовчого та допоміжного характеру Нерезидент планує завести в Україну газовимірювальне обладнання. Газовимірювальне обладнанняє та залишається власністю материнської компанії, не підлягає відчуженню і призначене для службового користування Нерезидентом.

Враховуючи вищевикладене, Нерезидент просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання подання податкової звітності.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Кодексу нерезиденти – це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).

Отже нерезидент, який здійснює господарську діяльність на території України, повинен створити постійне представництво.

Щодо подання податкової звітності в частині оподаткування податком на прибуток підприємств

Підпунктом 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 Кодексу встановлено, що суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень статті 39 Кодексу.

Враховуючи викладене, якщо нерезидент здійснює господарську діяльність, яка підпадає під визначення «постійного представництва» згідно з вимогами підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, то такий нерезидент повинен стати на облік у податковому органі в якості платника податку на прибуток як нерезидент, що здійснює господарську діяльність на території України через постійне представництво, та визначати обсяг оподатковуваного прибутку відповідно до вимог підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, а також подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та сплачувати податок до бюджету.

У разі якщо представництво нерезидента не здійснює господарську діяльність в Україні і не підпадає під визначення «постійне представництво», наведене у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, то такий нерезидент не повинен реєструватися платником податку на прибуток, подавати декларацію з податку на прибуток підприємства та сплачувати податок на прибуток.

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», з урахуванням змін та доповнень, внесених законами України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців» та від 17 грудня 2020 року № 1117-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування» (далі – Закон № 1117), запроваджені такі зміни до Кодексу щодо обліку нерезидентів в органах податкової служби.

Відповідно до пункту 60 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу із змінами, внесеними Законом № 1117, нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які до набрання чинності цим Законом належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, і станом на 1 січня 2021 року не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов’язані протягом трьох місяців подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 Кодексу.

Пунктом 64.5 статті 64 Кодексу встановлено, що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації) зобов’язані стати на облік у контролюючих органах якщо вони:

здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва;

придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні;

відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»;

набувають право власності на інвестиційний актив, визначений
абзацами третім – шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні.

Наказом Міністерства фінансів України від 19 травня 2021 року № 277 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо взяття на облік (реєстрації) нерезидентів у контролюючих органах і виконання нерезидентами обов’язків платників податку на прибуток підприємств в Україні (далі – Узагальнююча консультація № 277).

Відповідно до відповіді на питання 3 Узагальнюючої консультації № 277

якщо нерезидент здійснює в Україні діяльність через зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відокремлені підрозділи, і діяльність нерезидента в Україні (в тому числі та, що здійснюється через його відокремлені підрозділи) не має ознак господарської діяльності та не призводить до утворення постійного представництва, нерезидент має стати на облік в органах податкової служби без реєстрації платником податку на прибуток.

Втім, якщо відокремлений підрозділ нерезидента не зареєстрований платником податку на прибуток, але діяльність нерезидента на території України призводить до утворення постійного представництва нерезидента відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, такий нерезидент має зареєструватись платником податку на прибуток.

В обох випадках представництво (філія, відділення тощо) нерезидента, як його відокремлений підрозділ, залишається платником інших податків/ обов’язкових платежів та/або податковим агентом у випадках, передбачених Кодексом чи іншими законодавчими актами (податок на додану вартість, акцизний податок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок тощо). Законодавством не передбачено подачі заяви представництвом про зняття з обліку.

При розгляді звернення встановлено, що згідно з даними інформаційних ресурсів ДПС Нерезидент перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Закарпатській області з 08.07.2021 як платник податків за основним місцем обліку та з 08.07.2021 зареєстрований платником податку на прибуток підприємств.

Після взяття на облік нерезидента платником податку на прибуток підприємств обов’язок визначати податкові зобов’язання, подавати податкову звітність з податку на прибуток підприємств, утримувати податок на прибуток та податок з доходів із джерелом їх походження з України покладається на такого нерезидента.

Отже, нерезидент, який поставлений на облік в якості платника податку на прибуток підприємств за місцезнаходженням свого постійного представництва є правонаступником щодо всіх податкових активів і зобов’язань такого постійного представництва, в тому числі тих, які виникли в податкових періодах у яких на обліку в якості платника податку перебувало постійне представництво.

Відповідно до статті 19 Кодексу платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника.

Статтею 36 Кодексу передбачено, що виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку (пункт 38.2 статті 38 Кодексу).

Згідно з пункту 19.2 статті 19 Кодексу представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Представник платника податків користується правами, встановленими Кодексом для платників податків (пункт 19.3 статті 19 Кодексу).

Отже, нерезидент може наділити повноваженнями щодо подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств та сплати податку на прибуток підприємств свій акредитований (зареєстрований, легалізований) відокремлений підрозділ (філію, відділення, представництво тощо).

 

Щодо подання податкової звітності в частині оподаткування податком на додану вартість

Згідно інформаційних баз даних ДПС станом на 01.02.2022, Нерезидент не зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Правовіосновиоподаткуванняподатку на додану вартістьвстановленорозділомV та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Пунктом 7 розділу I Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 передбачено, що податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу.

Враховуючи викладене, у Нерезидента відсутні законодавчі підстави для подання до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість за 2021 рік.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію(пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).