Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.06.2022 р. № 740/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення фізичної
особи – підприємця   (далі – Підприємець) від    
(вх. ДПС №   від  , далі – звернення) про надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства та в порядку статті 52 Податкового кодексу України повідомляє.

Відповідно до змісту звернення, Підприємець є платником єдиного податку ІІІ групи та здійснює діяльність у сфері послуг.

Підприємець просить надати роз’яснення щодо:

1. Видів, розмірів та строків сплати податків Підприємцем.

2. Видів та строків подачі звітності Підприємцем.

3. Порядку сплати єдиного внеску Підприємцем.

4. Правових засад застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) Підприємцем, у разі приймання оплати послуг на поточний рахунок, відкритий для здійснення господарської діяльності.

5. Правових засад застосування РРО/ПРРО Підприємцем, у разі приймання оплати послуг на поточний рахунок, відкритий для провадження незалежної професійної діяльності.

Щодо 1-3 питання звернення.

Відповідь надається з урахуванням норм Податкового кодексу України
(далі – Кодекс) та Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), які були чинними на момент звернення.

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (підпункт 6 пункту 1
статті 1 Закону № 5076).

Пунктом 3 статті 4 Закону № 5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (стаття 13 Закону № 5076).

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Кодексу незалежна професійна діяльність – це діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Так, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем.

Разом з тим згідно з нормами Закону № 5076 та Кодексу для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

Таким чином, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність визначено статтею 178 Кодексу, відповідно до пункту 178.2 якої доходи, громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковується за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

Відповідно до пункту 178.4 статті 174 Кодексу фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до розділу IV Кодексу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Форма декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи
(далі - Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України
від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України
від 17 грудня 2020 року № 783 (далі - Наказ № 783)). Додатки є складовою частиною податкової декларації. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках (пункт 2 розділу II Інструкції). При цьому податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, подаються до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу
(підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу).

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (пункт 179.7 статті 179 Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Згідно з пунктом 296.3 статті 296 Кодексу платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

При цьому форми податкових декларацій платника єдиного податку, визначених пунктами 296.2 і 296.3 ст. 296 Кодексу, затверджуються в порядку, встановленому статтею 46 Кодексу (пункт 296.9 статті 296 Кодексу).

Так, декларацію фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку третьої групи, за формою, затвердженою наказом Міністерством фінансів України від 19.06.2015 № 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09 грудня 2020 року № 752), для відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу, та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а згідно з пунктом 5 – особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Єдиний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший пункту 2 частини першої статті 7
Закону № 2464).

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Відповідно до частини п’ятої статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у
пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 Закону № 2464.

Таким чином, особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність та одночасно перебуває на обліку як фізична особа – підприємець з 01.01.2021 звільняється від сплати за себе єдиного внеску як за особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність, за умови здійснення одного виду діяльності.

Щодо 4 та 5 питання звернення.

Оскільки Підприємцем не деталізовано суті здійснених господарських операцій, відповідь надається виходячи із загальних вимог чинного законодавства.

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року
 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

Звертаємо увагу, що дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

У відповідності до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265, розрахункова
операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій та/або наявності того чи іншого зареєстрованого КВЕД, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Тобто, у разі здійснення суб’єктом господарювання розрахункових операцій у розумінні Закону № 265, застосування РРО/ПРРО, у встановленому цим Законом порядку, є обов’язковим.

Поряд з цим, пунктами 2 та 14 статті 9 Закону № 265 встановлені пільги, відповідно до яких, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються:

при виконанні банківських операцій;

при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Враховуючи викладене повідомляємо, якщо суб’єкт господарювання надає споживачу для оплати за послуги реквізити поточного рахунку у форматі IBAN, то у такому випадку РРО/ПРРО не застосовується, оскільки така операція не є розрахунковою у розумінні Закону № 265.

Також, у разі провадження суб’єктом господарювання діяльності лише з надання послуг (без реалізації товарів, виконання робіт таким суб’єктом господарювання) та за умови проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, застосування РРО/ПРРО для такого суб’єкта господарювання не є обов’язковим.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.