Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.06.2022 р. № 753/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернень Товариства щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з обігу пального та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є платником на прибуток на загальних підставах, платником податку на додану вартість та акцизного податку.

Товариство здійснює діяльність з технологічних перевезень великовантажними автосамоскидами; розкривні та видобувні роботи в умовах кар’єрів, спеціалізованою великогабаритною будівельної технікою.

Товариством оформлено три ліцензії на зберігання пального виключно  для власного споживання. Ці ліцензії оформлені на бензовози та напівпричепи-цистерни, тобто на мобільні місця зберігання пального.

При здійсненні господарської діяльності Товариство придбаває пальне у власний транспортний засіб (бензовоз), здійснює транспортування такого пального до місця провадження своєї господарської діяльності; разом з тим, бензовоз (заповнений пальним) може здійснювати стоянку в декілька днів на одному з місць провадження діяльності підприємства; крім цього – за вимогою, бензовоз може прямувати до інших місць, для здійснення заправки власної техніки для господарських потреб.

Стаціонарних місць зберігання пального Товариство не має та не орендує, не є розпорядником стаціонарних  акцизних складів.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного запитання - чи правильно він розуміє, що якщо  Товариство використовує транспортний засіб (бензовоз) з метою доставки пального для іншої техніки, яка використовується Товариством для власного споживання, то воно:

1. Не повинно отримувати ліцензію на право зберігання пального у транспортному засобі (бензовозі) за адресою пункту тимчасової стоянки бензовозу?

2. Не повинно реєструвати акцизний склад ні за адресою стоянки бензовозу, ні за адресою місця заправки власної техніки для господарських потреб?

Щодо питання 1.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19.12.1995    № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання
(у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку.

Зберігання пального – це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст.15 Закону № 481).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять друга ст. 15 Закону № 481).

Згідно з частиною дев’ятнадцятою ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо не отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензії на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону № 481.

Відповідно до вимог Закону № 481 у разі здійснення зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Паливні баки транспортних засобів, використовуються для подачі пального до двигуна внутрішнього згорання такого транспортного засобу, для приведення його в рух, не є ємностями для зберігання пального, у розумінні Закону № 481.

Статтею 15 Закону № 481, встановлено, що суб’єкти господарювання
(у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов’язкової реєстрації об’єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу (частина друга статті 15 Закону № 481).

Згідно із пунктом 63.3 статті 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Таким чином, у разі якщо Товариство має у власності або у користуванні місце (територію), що є об’єктом оподаткування  де перебуватиме транспортний засіб (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального, у розумінні Закону № 481 (як зазначено у зверненні пальне буде зберігатись декілька днів в бензовозі на одному з місць провадження діяльності підприємства), в такому випадку, Товариству необхідно отримати ліцензію на зберігання пального.

Щодо питання 2.

Визначення терміну акцизний склад передбачено п.п.14.1.6 п. 14.1 ст.14 Кодексу, а саме, акцизний склад – це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема але не виключно:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах,   що  не перевищують  1000  кубічних  метрів  (без  урахування  обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу, зокрема суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Особи, які підпадають під визначення розпорядника акцизного складу підлягають обов’язковій реєстрації платниками акцизного податку з реалізації пального та зобов’язані зареєструвати усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Отже, у разі  якщо Товариство не підпаде під визначення розпорядника акцизного складу, придбає пальне виключно для потреб власного споживання, доставляє пальне транспортним засобом (бензовозом) для заправки власної техніки, то у Товариства відсутній обов’язок щодо реєстрації акцизного складу  за адресою стоянки бензовозу та за адресою місця заправки власної техніки.

Разом з цим, відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдине вікно подання електронної звітності» ДПС, Товариство зареєстровано платником акцизного податку (номер запису в реєстрі 5518 від 19.08.2021) та є розпорядником акцизних складів.

Слід зазначити, що до звернень Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

Інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).