Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.06.2022 р. № 797/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
…………………………………………………….щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно необхідності застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій(далі – РРО та/або ПРРО) та в порядку статті 52 Податкового кодексу України(далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення Підприємство надає послугиз доступу до мережі Інтернеті отримує оплату на свій розрахунковий рахунок, у зв’язку із чим у нього виникло питання необхідності застосовувати РРО та/або програмного РРО.  

Правові засади застосування РРО та/або програмних РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО та/або ПРРО у інших законах, крім Податкового кодексу України (далі – Кодекс), не допускається.

Згідно статті 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Обов’язок застосування РРО та/або програмний РРО залежить не від форми розрахункових операцій, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних карток банківських установ, що проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Застосування РРО та/або ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій, а від способу їх здійснення.

Пунктом 2 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу щодо не обов’язковості застосування РРО та/або ПРРО у разі здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) виключно у безготівковій формі через установу банку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (постачальника) із використанням реквізитів IBAN, через касу банку, платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку.

Враховуючи зазначене та як відповідь на порушене питання повідомляємо, що якщо Підприємство надає споживачу для оплати за послуги з доступу до мережі Інтернетреквізити поточного рахунку у форматі IBAN, то у такому випадку РРО та/або ПРРО не застосовується, оскільки така операція не є розрахунковою у розумінні Закону № 265, у тому числі здійснена споживачем за допомогою платіжних сервісів з використанням платіжних засобів.

Разом з тим повідомляємо, що якщо Підприємство для оплати за послугу надає реквізити свого електронного платіжного засобу (платіжної карти) або споживачу надано можливість здійснити оплату за послугу з використанням реквізитів платіжної карти Підприємства, така операціє є розрахунковою та вимагає застосування РРО та/або ПРРО на загальних підставах.

Щодо можливості незастосування у 2020 та 2021 роках РРО або ПРРО, визначеної пунктом 61 підрозділу 10 інших перехідних положень розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, повідомляємо, що пільга стосувалась виключно платників єдиного податку другої - четвертої груп (фізичних осіб - підприємців) та не розповсюджуваласвою дію на юридичних осіб.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.