Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.06.2022 р. № 838/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення, надіслане листами Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо порядку оподаткування ПДВ операцій платника з постачання послуг з видачі фінансових гарантій та, керуючись статтею 52 розділу IІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство має статус незалежного фінансового посередника з надання фінансових гарантій із забезпечення сплати суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності митних платежів в Україні, зокрема, при митному оформленні товарів, які поміщуються у митний режим транзиту.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питанняпорядку оподаткування ПДВ послуг з оформлення та видачі фінансової гарантії суб’єктам господарювання при транзиті вантажів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 90 глави 17 Митного кодексу України (далі - МКУ), транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України визначено Законом України від 20 жовтня 1999 року № 1172-XIV «Про транзит вантажів» (далі - Закон № 1172).

Відповідно до статті 1 Закону № 1172 транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Відповідно до статті 7 Закону № 1172-XIV транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.

Учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи) (стаття 1 Закону № 1172).

Згідно зі статтею 306 глави 44 МКУ способами забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії.

Порядок та умови надання фінансових гарантій зі сплати митних платежів визначено статтями 307-315 глави 45 МКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, місцем постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, є місце їх фактичного постачання а саме:

послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном  (підпункт 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 ПКУ).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 ПКУ).

Згідно з пунктом 197.8 статті 197 ПКУ операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням) звільняються від оподаткування ПДВ.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку -  превалювання сутності над формою (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), згідно з яким для цілей податкового обліку беруться до уваги  економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості  оформлення таких операцій.

Таким чином, виходячи із аналізу норм ПКУ, Закону № 1172 та опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, положення пункту 197.8 статті 197 ПКУ можна застосовувати до правовідносин, предметом яких є надання послуг, пов'язаних з транзитним перевезенням вантажів. Однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг). Послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов'язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 197.8 статті 197 ПКУ.

Зазначене підтверджується також висновками, викладеними у інформаційному листі Вищого господарського суду від 28.11.2017
№ 01-06/1697/17.

Отже, якщо послуги з фінансового гарантування сплати митних платежів в Україні, про які йдеться у зверненні, надаються Товариством суб’єктам зовнішньо-економічної діяльності на підставі відповідних договорів,  однією зі сторін у яких є вантажовласник, та належать до категорії послуг, визначених пунктом 197.8 статті 197 ПКУ, то операції з постачання таких послуг звільняються від оподаткування ПДВ. У іншому випадку операції з постачання таких послуг підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУіндивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.