Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.06.2022 р. № 853/ІПК/99-00-21-02-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Приватного акціонерного товариства (далі – Товариство) щодо дотримання термінів сплати дивідендів, нарахованих на державну частку та подання Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку у період дії воєнного стану, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник повідомив, що відповідно Закону України від 03 березня 2022 року № 2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування  та подання звітності у період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2118) внесені зміни до Кодексу, згідно з якими установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, зокрема, у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 Кодексу.   

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

чи є податковим обов’язком Товариства зобов’язання зі сплати дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків?

Відповідно до абзацу першого частини 5 статті 11 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об'єктами державної власності" (далі – Закон № 185) господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов’язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Абзацами четвертим та п’ятим частини 5 статті 11 Закону № 185 встановлено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів, якщо інше не встановлено законом та сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, якщо інше не встановлено законом (абзац шостий частини 5 статті 11 Закону № 185).

Кабінетом Міністрів України (у період дії воєнного стану в Україні)  прийнято постанову від 08 березня 2022 року № 230 (далі – Постанова № 230), якою затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2021 році (далі – базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, у розмірі 50 відсотків.

При цьому, пунктом 2 Постанови № 230 передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, можуть приймати рішення щодо відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами їх фінансово-господарської діяльності у 2021 році, у розмірі більшому, ніж визначено пунктом 1 Постанови № 230.

Абзацом дев’ятим частини 5 статті 11 Закону № 185 передбачено, що господарські товариства один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Кодексом.

Крім того, платники дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому Кодексом (абзац деcятий частини 5         статті 11 Закону № 185).

Відповідно до статті 2 Закону № 185 Кодекс є складовою законодавства про управління об’єктами державної власності.

Згідно з абзацом п’ятим пункту 46.2 статті 46 глави 2 Кодексу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок) складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 глави 2  Кодексу.

При цьому, підпунктом 49.18.7 пункту 49.18 статті 48 Кодексу для платників дивідендів на державну частку (господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків) встановлено базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, з поданням Розрахунку до 01 липня року, що настає за звітним.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Кодексу грошовим зобов’язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Пунктом 36.1 статті 36 Кодексу встановлено, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Отже, сплата дивідендів, нарахованих на державну частку та подання Розрахунку є податковим обов’язком платника у розумінні статті 36 Кодексу.

Слід відмітити, що Законом № 2118 були внесені зміни до Кодексу, згідно з якими тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Кодексу

Так, абзацом першим пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Кодексу встановлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац восьмим пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________