Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.06.2022 р. № 854/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
фізичної особи – підприємця ……………………………………….. про надання індивідуальної податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення, Підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2 групи).

Підприємець просить надати роз’яснення щодо правових засад застосування реєстратора розрахункових операцій та програмного реєстратора розрахункових операцій (далі –РРО/ПРРО) при продажу товарів(в контексті запиту)у разі проведення розрахунків з використанням реквізитів поточного рахунку продавця в форматі IBAN.

Оскільки Підприємцем не деталізовано суті здійснених господарських операцій, відповідь надається виходячи із загальних вимог чинного законодавства.

Щодо першого питання звернення.

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року
№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

У відповідності до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265, розрахункова
операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій та/або наявності того чи іншого зареєстрованого КВЕД, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Пунктами 1, 2 та 9статті 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

9) щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі РРО
(за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або ПРРО фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та реквізитів платіжних карток установ банків, що проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій, а від способу їх здійснення.

Тобто, застосування Підприємцем РРО/ПРРО у встановленому
Законом № 265 порядку є обов’язковим у разі здійснення розрахункових операцій у розумінні цього Закону.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання повідомляємо.

У разі, якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товару реквізити поточного рахунку в форматі IBAN, як наведено у першому прикладі звернення, то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки така операція не є розрахунковою у розумінні Закону № 265, незалежно від обраного покупцем способу оплати.

Разом з тим, якщо Підприємець для оплати за товар надав реквізити свого електронного платіжного засобу (платіжної карти),як наведено у другому та третьому прикладах звернення, або покупцю надано можливість здійснити оплату за товар з використанням реквізитів платіжної карти Підприємця, така операціє є розрахунковою та вимагає застосування РРО/ПРРО на загальних підставах.

При цьому, для заповненнярядка 19 розрахункового документа має значення у якій формі (готівковій або безготівковій) Підприємець отримав оплату.

З урахуванням викладеного танаведеного у зверненні прикладу, пропонуємо при заповненні рядка 19 розрахункового документаобрати спосіб, який відповідає безготівковій формі оплати.

Щодо другого питання звернення.

Відповідно до умов договору (домовленостей) між продавцем (постачальником) та покупцем (отримувачем), товари (роботи, послуги) можуть постачатися, зокрема, на умовах передоплати, післяплати, кредиту, відстрочення платежу та інших не заборонених чинним законодавством.

Таким чином, якщо покупець здійснив оплату товару, але у зв’язку із правилами платіжних систем, кошти ще не надійшли на рахунок Підприємця, відпуск товарів у такому випадку може бути здійснений із формуванням  фіскального чеку на умовах відстрочення платежу або чеку продажу, які в обов’язковому порядку надається покупцеві.

Поряд із цим, укладення договорів купівлі-продажу, умови здійснення оплати за продані товари регламентовано положеннями Цивільного кодексу України та стосуються виключно правовідносин, які виникають між продавцем та покупцем і не регулюються Законом № 265 та як результат не належать до компетенції податкових органів.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання повідомляємо, що господарські операції, які супроводжуються розрахунковими операціями мають бути здійснені із дотримання вимог Закону № 265, супроводжуватись видачею розрахункового документа встановленої форми, змісту та забезпечувати поєднання виданих розрахункових документів у ланцюг, який надаватиме можливість здійснювати ідентифікацію проданих товарів і забезпечить їх відповідність наявному обліку.

У разі отримання оплати за товарив позаробочий час, РРО/ПРРО слід застосовувати не пізніше наступного робочого дня саме Підприємця, під час опрацювання ним виписки про рух коштів на рахунку, як інформації про розрахункові операції здійсненні дистанційно, з дотриманням хронології здійснення таких операцій.

Щодо третього питання звернення.

Як зазначалося раніше, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів зобов’язанні щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або програмними реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій (пункт 9 статті 3 Закону № 265).

Відповідно до статті 13 Закону № 265, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій та дотримання вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання Закону № 265, постановою Кабінету Міністрів Українивід 18 лютого 2002 № 199 затвердженні Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій та вимоги щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (далі – Вимоги).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Вимог, зміна – це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання
Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Відповідно до пункту 7 Вимог, усі режими роботи реєстратора, крім тих, що забезпечують усунення причин блокування, повинні блокуватися у разі, зокрема, перевищення максимальної тривалості зміни.

Пунктом 10Вимогпередбачено, що блокування виконання функцій реєстратора, яке сталося внаслідок перевищення максимальної тривалості зміни, не повинно поширюватися на виконання Z-звіту. Після формування Z-звіту і друкування фіскального звітного чека блокування, пов'язане з перевищенням тривалості зміни, повинно зніматися.

Звертаємо увагу, що у відповідності до приміток до формату і рядності даних, що зберігаються у фіскальній пам’яті (додаток до Вимог), підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Враховуючи вимоги пункту 9 статті 3 Закону № 265 та як відповідь на питання повідомляємо, що змінане повинна перевищувати 24 години.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.

 

.