Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.05.2022 р. № 504/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Приватного акціонерного товариства «_____» (далі – Товариство) щодо оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з укладення договору добровільного медичного страхування та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків, що є страховиком, повідомив, що надає послуги зі страхування, крім страхування життя. Основним видом страхування є добровільне медичне страхування.

Страхові послуги з добровільного медичного страхування Товариство надає на підставі договорів добровільного медичного страхування, які укладаються відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» зі змінами (далі – Закон № 85/96). Згідно із зазначеними договорами страхувальниками можуть бути й платники податків - юридичні особи, які страхують своїх працівників.

Однією з умов укладених договорів добровільного медичного страхування є  те, що у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, страхова виплата (у т.ч. відшкодування за узгоджений перелік медикаментів) може здійснюватися не лише лікувальним та іншим закладам охорони здоров’я, але й безпосередньо застрахованим особам (працівникам) або їх законним / уповноваженим представникам в обумовлені договором страхування порядку та строки.

У зверненні зазначено, що Товариство оподатковує страхові платежі за договорами добровільного медичного страхування, які початково (при укладенні) не відповідають визначенню договору добровільного медичного страхування, наведеному у п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, податком на дохід за ставкою 3 відсотки на підставі п.п. 136.2.1 п. 136.2 ст. 136 Кодексу та п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Зважаючи на початкову невідповідність укладеного Товариством (страховиком) договору добровільного медичного страхування визначенню договору добровільного медичного страхування, наведеному у п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу та, враховуючи, що Товариство оподатковує страхові платежі за таким укладеним договором податком на дохід за ставкою 3 відсотки, чи повинен страхувальник - юридична особа, що сплачує податок на прибуток підприємств на загальних підставах, у разі укладання договору добровільного медичного страхування, умови якого не відповідають визначенню у п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, застосовувати коригування фінансового результату до оподаткування, передбачене статтею 123 ¹ Кодексу?          

Відносини у сфері страхування регулює Закон № 85/96.

Відповідно до ст. 16 Закону № 85/96 договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Перелік вимог до договорів страхування встановлено частиною четвертою ст. 16 Закону № 85/96, до яких, зокрема, віднесено умови здійснення страхової виплати.

Предметом договору страхування згідно зі ст. 4  Закону № 85/96 можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані, зокрема, з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).

Страхова виплата – це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (частина друга ст. 9 Закону № 85/96).

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування (частина перша ст. 10 Закону № 85/96).

Щодо вимог податкового законодавства до договорів добровільного медичного страхування, то відповідно до п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

На підставі викладеного вище договір добровільного медичного страхування, за яким страхова виплата здійснюється не закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, а безпосередньо страхувальнику або застрахованій особі, або їх законним / уповноваженим представникам, не відповідає вимогам, передбаченим підпунктом 14.1.52 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу до договорів добровільного медичного страхування. 

Статтею 123 ¹ Кодексу встановлено, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Отже, наявність в укладеному договорі добровільного медичного страхування умови, яка передбачає здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, безпосередньо застрахованим особам або їх законним / уповноваженим представникам, призводить до порушення вимог, встановлених Кодексом до договорів добровільного медичного страхування.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу (абз. перший п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу). 

Таким чином, згідно зі ст. 123 ¹ Кодексу у розглянутому випадку, якщо платник податку на прибуток підприємств - страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати за договором, який не відповідає вимогам, встановленим підпунктом 14.1.52 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу до договорів добровільного медичного страхування, то такий платник податку повинен збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму попередньо сплачених страхових платежів за таким договором із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому такий договір перестав відповідати або не відповідає вимогам, передбаченим Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).