Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.05.2022 р. № 560/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення фізичної – особи підприємця (далі – Підприємець) про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО), і в порядку ст.52 Податкового кодексу України (далі – Кодексу) повідомляє.

Згідно зі зверненням Підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування, здійснює господарську діяльність на території селища міського типу та просить надати йому роз’яснення чи відноситься вказана територіальна одиниця до таких, на території якої можливе здійснення діяльності без застосування РРО/ПРРО.

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 10 Закону № 265 визначено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО/ ПРРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування РРО/ ПРРО є обов’язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної політики, формування та реалізацію державної фінансової політики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Постанова № 1336) затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО/ПРРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (далі – Перелік).

Так, зокрема пунктом 1 Переліку, затвердженого Постанови № 1336, визначено, що дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО/ПРРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій за умови здійснення роздрібної торгівлі на території села, селища товарами (крім підакцизних товарів), що здійснюються фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок.

Частиною  першою  статті  133  Конституції  України  встановлено,  що систему  адміністративно-територіального  устрою  України  складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Згідно  з  пунктом  13  частини  першої  статті  92  Конституції  України виключно законами України визначається територіальний устрій України.

Конституційний Суд України, надаючи офіційне тлумачення згаданому конституційному  положенню,  дійшов  висновку,  що  положення  пункту  13 частини першої статті 92 Конституції України про те, що виключно законами України визначається «територіальний устрій України», треба розуміти так, що  питання  територіального  устрою  України,  зокрема  визначення  змісту цього  поняття,  правового  статусу  і  видів  адміністративно-територіальних одиниць,  повноваження  органів  щодо  вирішення  питань  адміністративно-територіального устрою України, є питаннями загальнодержавного значення і  врегульовуються лише законом(пункт  3  резолютивної  частини  Рішення від 13 липня 2001 р. № 11-рп (справа про адміністративно-територіальний устрій).

Варто  зауважити,  що  на  даний  час  відсутній  спеціальний  закон,  що регулює питання в сфері адміністративно-територіального устрою України, в тому числі й підстави та порядок віднесення населених пунктів до тієї чи іншої  категорії,  правовий  статус,  види  та  рівні  адміністративно-територіальних одиниць тощо.

З  огляду  на  відсутність  відповідного  законодавчого  забезпечення окремі  аспекти  зазначеного  питання  регулює  Положення  про  порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня

1981  р.  №  1654-X  (яке  відповідно  до  пункту  1  розділу  XV  «Перехідні положення»  Конституції  України  є  чинним  в  частині,  що  не  суперечить Конституції  України),  згідно  з  преамбулою  якого селища  міського  типу віднесено до міських населених пунктів, а села та селища незалежно від їх адміністративної підпорядкованості – до сільських.

Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання 1 та 2 звернення повідомляємо, що  селища міського  типу,  села  та  селища  є  окремими адміністративно-територіальними  одиницями  (населеними  пунктами).

Відтак, пільга встановлена Переліком, що затверджений Постановою № 1336 може бути застосована лише на території села та селища.

Додатково звертаємо увагу, що пунктом 2 Постанови № 1336 установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування РРО/ПРРО є обов’язковим, для форм та умов проведення діяльності визначених у пункту 1 Переліку – у розмірі 167 мінімальних заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів).

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.