Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.05.2022 р. № 561/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду зверненнятовариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультаціїкеруючись статтею 52 Податкового кодексу України(далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення Товариство згідно дилерського договору поставки зі своїм постачальником, продає програмний продукт (ліцензійні ключі в електронному вигляді), а покупець оплачує програмний продукт на розрахунковий рахунок Товариства.

Із описаної ситуації вбачається, що покупець, замовляє у Товариства товар по телефону, e-mail, (не через інтернет (онлайн) магазин) після чого отримує рахунок-фактуру з вказаними платіжними даними Товариствата із зазначенням у ньому реквізиті поточного рахунку Товариствау форматі IBAN.

У зв’язку із зазначеним у Товариства виникли наступні запитання щодо обов’язку застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) або програмних РРО:

1. Чи потрібно Товариствузастосовувати РРО або програмні РРО в описаному випадку?
2. Чи має значення для застосування/не застосування РРО або програмних РРО у спосіб оплати обрав покупець, якщо Товариствонадало йому реквізити поточного рахунку у форматі IBAN?
3. Чи необхідно Товариствузастосовувати РРО або програмні РРО при отриманні коштів (тільки від фізичних осіб, фізичних осіб-ів на єдиному податку) за товар або послугу – програмний продукт в електронному вигляді, якщо оплата за даний продукт здійснюється на розрахунковий рахунок Товаристваз транзитних рахунків банківських або інших фінансових установ?

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Оскільки порушені Товариством питання 1 – 3 регулюються одними і тими ж нормами законодавства відповідь на них надається одночасно.

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265, розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом (частина десята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 № 675-VIII, далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1. вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;
2. надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Порядок застосування РРО або програмних РРО та здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) встановлено статтею 3 Закону № 265 та наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій».

Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ в мережі Інтернет, які проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО або програмні РРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Для Товариства, як суб’єкта господарювання на якого поширюється дія Закону № 265, для цілей застосування РРО або програмних РРО не має значення який спосіб для оплати обрав  покупець (споживач), а має значення, який запропоновано Товариством.

Водночас, пунктом 2 статті 9 Закону № 265  встановлено пільгу щодо не обов’язковості застосування РРО або програмних РРО у разі здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) виключно у безготівковій формі через установу банку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (постачальника) із використанням реквізитів IBAN, через касу банку, платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку.

У підсумку та як відповідь на питання 1 – 3 повідомляємо, що у разі приймання Товариствомплатежів із використанням реквізитів IBAN, незалежно від обраного клієнтом способу оплати, Закон № 265  не вимагає обов’язкового застосування РРО або програмних РРО.

Поряд із цим, слід зазначити, що в описовій частині звернення Товариствазазначено, що одним із можливих способів оплати товару є оплата через POS-термінал, водночас не зазначено хто саме через POS-термінал приймає оплату.

Звертаємо увагу, що POS-термінал є пристроєм для приймання до оплати платіжних карт та  електронних платіжних засобів, а тому у разу приймання Товариствомплатіжних карт та електронних платіжних засобівчерез POS-термінал такі операції підпадають під визначення розрахункових та вимагають застосування РРО або програмних РРО на загальних підставах.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.