Державна податкова служба України за результатами розгляду аналогічних за змістом звернень фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець) щодо надання індивідуальної податкової консультаціїкеруючись статтею 52 Податкового кодексу України(далі – Кодекс) повідомляє.
Відповідно до зверненняПідприємець здійснює діяльність у сфері туризму. Розрахунки за надавані послуги з покупцями суб’єктом звернення проводяться шляхом виставлення їм рахунків для здійснення оплати на розрахунковий рахунок відкритий в банку для отримання оплати за продавані туристичні послуги. Оплату виставлених рахунків покупці здійснюють самостійно та відповідно на власний розсуд через певні платіжні сервіс чи шляхом внесення грошових коштів готівкою вкасу банку на розрахунковий рахунок вказаний у виставленому їм рахунку.
У зв’язку із зазначеним та посилаючись на пункт14 статті 9 Закону України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), у Підприємця виникли наступні запитання щодо обов’язку застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) або програмних РРО:
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, встановлені Законом України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Оскільки порушені Підприємцем питання 1 – 2 регулюються одними і тими ж нормами законодавства відповідь на них надається одночасно.
Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265, розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Порядок застосування РРО або програмних РРО та здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) встановлено статтею 3 Закону № 265 та наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій».
Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ в мережі Інтернет, які проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО або програмні РРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.
Для Підприємця, як суб’єкта господарювання на якого поширюється дія Закону № 265, для цілей застосування РРО або програмних РРО не має значення який спосіб для оплати обрав покупець (споживач), а має значення, який запропоновано Підприємцем.
Із описової частини звернення вбачається, що при здійсненні розрахунків із клієнтами Підприємцюслід керуватись не пунктом 14 статті 9 Закону № 265, а пунктом 2 статті 9 Закону № 265 відповідно до якого встановлено пільгу щодо не обов’язковості застосування РРО або програмних РРО у разі здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) виключно у безготівковій формі через установу банку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (постачальника) із використанням реквізитів IBAN, через касу банку, платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку.
У свою чергу, пунктом 14 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу щодо не обов’язковості застосування РРО або програмних РРО у разі провадження суб’єктом господарювання діяльності лише з надання послуг (без реалізації товарів, виконання робіт таким суб’єктом господарювання) та за умови проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
У підсумку та як відповідь на питання 1 – 2 повідомляємо, що у разі приймання Підприємцем платежів із використанням реквізитів його поточного рахунку у форматі IBAN, незалежно від обраного клієнтом способу оплати, Закон № 265 не вимагає обов’язкового застосування РРО або програмних РРО.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |