Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.05.2022 р. № 607/ІПК/99-00-07-04-01-06

 Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець)   щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Підприємець є платником єдиного  податку  ,  надаєюридичні послуги. Плату за надані послуги отримує за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства Підприємець звернувся до податкового органу із наступнимизапитанням щодо необхідності йомузастосовувати реєстратори  розрахункових  операцій  та/або  програмні реєстратори  розрахункових  операцій (далі – РРО або програмні РРО):

1.   Чи відносяться, в розумінні Кодексу та іншого податкового законодавства, до послуг, за надання яких можливо не застосування РРО або програмні РРО при здійсненні розрахунків за такі послуги за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, послуги з надання правових консультацій/складання на замовлення клієнта документів?

2.   Які мобільні застосунки/сервіси/системи тощо відносяться до банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів? Чи відносяться до банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів зазначені у зверненні мобільні застосунки та веб ресурси?

 

3.   Чи можливе не застосування РРО або програмних РРО в межах виду діяльності «Діяльність у сфері права», при наданні послуг (консультації/складання документів на замовлення) розрахунок за які відбувається шляхом перерахування коштів за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів за реквізитами картки до рахунку Підприємця (не за реквізитамиIBAN)?

4.   Чи можливе не застосування РРО або програмних РРО в межах виду діяльності «Діяльність у сфері права», при наданні послуг (консультації/складання документів на замовлення) розрахунок яких відбувається шляхом перерахування коштів з розрахункового ранку клієнта на розрахунковий рахунок Підприємця або шляхом внесення готівки через касу банку для подальшого зарахування на розрахунковий рахунок Підприємця?

Підпунктом 14.1.191пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що постачання товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Також, зазначеним підпунктом, визначено випадки у яких дії суб’єктів господарювання щодо матеріальних активів вважаються  постачанням товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Також, підпунктом 14.1.56⁵ пункту 14.1 статті 14 Кодексу наведено перелік послуг, які відносяться до електронних. Так, електронними послугами визначаються послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон
№ 265).

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункти 1 і та 2 статті 3 Закону № 265).

Розрахунковою операцією є приймання від покупців готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац шостий статті 2Закону № 265).

Порядок застосування РРО або програмних РРО та здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) встановлено статтею 3 Закону № 265 та наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547«Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій».

Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ в мережі Інтернет, які проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг,а тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО або програмні РРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Для Підприємця, як суб’єкта господарювання на якого поширюється дія Закону № 265, для цілей застосування РРО або програмних РРО не має значення який спосіб для оплати обрав  покупець (споживач), а має значення, який запропоновано Підприємцем.

Водночас слід зазначити, що пунктом 14 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу щодо не обов’язковості застосування РРО або програмних РРО у разі провадження суб’єктом господарювання діяльності лише з надання послуг (без реалізації товарів, виконання робіт таким суб’єктом господарювання) та за умови проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання 1 та 3 повідомляємо, що за умови дотримання Підприємцем зазначених вище норм Закону № 265, обрані та описані ним у способи отримання оплати за надані послуги не вимагають обов’язкового застосування РРО або програмних РРО.

Щодо питання 2

Пункт 14 статті 9 Закону Закону № 265слід розуміти так, що РРО або програмні РРО можуть не застосовуватись під час здійснення розрахунків за послуги з використанням банківських систем дистанційного обслуговування банків та/або сервісів переказу коштів банків чи небанківських фінансових установ.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (Постанова НБУ від 21.01.2004 №2 22) в пункт 2.10 передбачено, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Згідно п. 10.4 системи типу «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інші системи дистанційного обслуговування на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційнихпослуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Таким чином «система дистанційного обслуговування» є продуктом банку, що пропонується/надається банком своїм клієнтам (фізичним особам/суб’єктам господарювання) та який надає можливість клієнтам без фізичного відвідування банку отримувати послуги банку щодо ініціювання переказу коштів з/на рахунки клієнтів з використанням як платіжних доручень, так і з використанням інших платіжних інструментів (зокрема, платіжних карток), а також здійснювати інші операції (отримання довідок, обмін валют, і т.ін). Банківська система дистанційного обслуговування може бути реалізована на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку та/або у вигляді платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

 

Сервіси переказу коштів – продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків (далі – НФУ), який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/суб’єктам господарювання), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.

Сервіс переказу коштів» може бути реалізований на офіційному сайті банку/НФУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку/НФУ та/або у вигляді програмного забезпечення/платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта банку/НФУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 2 повідомляємо, що за умови дотримання Підприємцем зазначених вище норм Закону № 265, обрані та описані ним способи отримання оплати за надані послуги не вимагають обов’язкового застосування РРО або програмних РРО.

Щодо питання 4

В контексті уже наведених норм Закону № 265, додатково слід зазначити, що пунктом 2  статті 9 Закону № 265 також встановлено пільгу щодо не обов’язковості застосування РРО або програмних РРО у разі здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) виключно у безготівковій формі через установу банку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (постачальника) із використанням реквізитів поточного рахунку Підприємця у форматі IBAN, через касу банку, платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.