Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.05.2022 р. № 643/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Благодійної організації «_____» (далі – благодійний фонд) щодо окремих питань оподаткування неприбуткової організації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Благодійний фонд, внесений до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр), звертається за наданням індивідуальної податкової консультації з таких питань:

1. Чи має право благодійний фонд, основною діяльністю якого визначено надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, у статусі неприбуткової організації надавати послуги з методичної допомоги, підготовки та перепідготовки з основ догляду фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду окремим категоріям громадян відповідно до Закону України від 17 січня 2019 року № 2671-VIII «Про соціальні послуги» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2671)?

2. Чи може благодійний фонд надавати методичну допомогу та послуги з підготовки та перепідготовки з основ догляду юридичним особам, які надають соціальні послуги?

3. Чи має право благодійна організація, що надає методичну допомогу та послуги з підготовки та перепідготовки з основ догляду, самостійно визначати вартість послуг, враховуючи про цьому відсоток прибутку, і як в такому випадку реалізується вимога щодо здійснення діяльності неприбуткових організацій без цілі отримання прибутку?

4. Чи потрібно при розрахунку вартості вищезазначеної послуги керуватись спеціальними нормативними документами?

 

Щодо питань 1 – 3

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу визначено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає вимогам, встановленим підпунктом 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Обов’язковими умовами для неприбуткових організацій є, зокрема:

утворення та реєстрація в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації (абз. другий п.п. 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу);

використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами неприбуткових організацій, як це передбачено абз. першим п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану;

заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів таких організацій, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб (абз. третій п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені благодійні організації.

Тож, обов’язковими вимогами для благодійної організації, внесеної до Реєстру, є, зокрема, заборона розподілу доходів серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб та використання отриманих доходів виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами благодійної організації.

При цьому, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,               не передбачених установчими документами, на цілі, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 5073), що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

Благодійною організацією є юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом № 5073, як основну мету її діяльності (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 5073).

Згідно з п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 5073 благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Цілі та сфери благодійної діяльності встановлено статтею 3 Закону № 5073.

Статтею 5 Закону № 5073 передбачений перелік видів благодійної діяльності, який включає, зокрема, безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів (п. 4 частини першої ст. 5 Закону № 5073).

Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема, цілі та сфери благодійної діяльності, джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації (п. 2 та п. 6 частини другої ст. 14 Закону № 5073).

Метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій (частина перша ст. 11 Закону № 5073).

Як встановлено статтею 16 Закону № 5073, використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності.

Благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку, що сприяє досягненню їх статутних цілей.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначає Закон № 2671.

Надавачами соціальних послуг відповідно до п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2671 є юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців та професіоналів надавачів соціальних послуг, як передбачено частиною четвертою ст. 13 Закону № 2671, здійснюють заклади освіти (у тому числі заклади післядипломної освіти), що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку. До підвищення кваліфікації зазначених фахівців та професіоналів можуть залучатися громадські об'єднання, міжнародні організації, благодійні, релігійні та неурядові організації, установи та організації, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення. Програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації таких осіб затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації соціальних робітників здійснюються шляхом формального або неформального професійного навчання відповідно до законодавства.

Порядок підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року   № 430 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 430).

Відповідно до п. 2 Порядку № 430 організації, які здійснюють навчання фізичних осіб, – республіканський Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб; громадські об'єднання, міжнародні неурядові організації, благодійні, релігійні організації, установи та організації, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення.

Навчання фізичних осіб основ догляду – процес формування у фізичних осіб знань, умінь і навичок догляду за окремими категоріями громадян.

Організації, які планують здійснювати навчання фізичних осіб, як встановлено пунктом 5 Порядку № 430, звертаються до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, районних у містах (у разі утворення), міських рад (далі – уповноважений орган) із заявою в довільній формі про можливість здійснення навчання.

Уповноважені органи ведуть облік організацій, які здійснюють навчання фізичних осіб.

Таким чином, благодійна організація у статусі неприбуткової організації може надавати послуги з підготовки та перепідготовки фахівців надавачів соціальних послуг у порядку, встановленому Законом № 2671, за умови, що проведення  такої діяльності передбачено установчими документами такої організації та здійснюється виключно на некомерційній основі (без мети одержання прибутку) в рамках визначених її статутом цілей, сфер та видів благодійної діяльності відповідно до Закону № 5073.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених            пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

 

Щодо питання 4

До функцій контролюючих органів на підставі п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, питання визначення вартості послуг з підготовки та перепідготовки фахівців надавачів соціальних послуг не належать до компетенції ДПС.

При цьому повідомляємо, що відповідно до частини першої ст. 11 Закону № 2671 до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).