Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.03.2023 р. № 507/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України розглянула запити про надання індивідуальної податкової консультації щодо особливостей визначення мінімального податкового зобов’язання, та  керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму запиті Товариство повідомило, що є платником єдиного податку четвертої групи.

Товариство у межах своєї діяльності укладає договори оренди земельних часток (паїв) з фізичними особами. У зв’язку з підготовкою даних для декларування єдиного податку четвертої групи на 2023 рік та у відповідності до статей 38¹, 297¹ Кодексу щодо обов’язку обчислення та декларування разом з податковою декларацією мінімального податкового зобов’язання (далі ‒ МПЗ).

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. У разі укладання договору землі, наприклад у лютому 2022 року, право користування земельною ділянкою за яким було зареєстровано у державному реєстрі іншого речового права лише у грудні 2022 року, то за таким договором МПЗ Товариство повинно розрахувати та врахувати до загального податкового зобов'язання лише починаючи з грудня 2022 року?
2. Хто саме буде зобов’язаний сплатити суму МПЗ за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року: орендар-Товариство чи орендодавець-фізична особа?

 

Щодо першого та другого питання.

 

Згідно з пунктом 297¹.1 статті 297¹ Кодексу платники єдиного          податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Відповідно до абзацу другого пункту 38¹.4 статті 38¹ Кодексу у разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відповідно до статей 125-126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зі змінами.

Враховуючи зазначене, якщо Товариство користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності фізичних осіб, без укладання договору оренди та державної реєстрації переходу такого права користування, то обов’язок з визначення загального МПЗ виникає у власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Відповідно до підпункту 170.14.1 пункту 170.14 статті 170 Кодексу для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне МПЗ визначається контролюючим органом.

Враховуючи зазначене повідомляємо, що відповідно до пункту 52⁸ та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу тимчасово, зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій  в письмовій формі.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію  (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).