Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.03.2023 р. № 530/ІПК/99-00-21-03-02-06
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо необхідності сплати податків і зборів і подання податкової звітності та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненнях, нерезидент є акредитованим виконавцем проєкту міжнародної технічної допомоги (далі – МТД).
У зверненнях розглядаються дві ситуації надання МТД, а саме МТД, що надається у межах:
- Рамкової Угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств, підписаної 12.12.2006 та ратифікованої Законом України від 03 вересня 2008 року № 360-VI (далі – Рамкова угода від 12.12.2006);
- Договору між Україною та Європейським інвестиційним банком (далі – ЄІБ) про співробітництво та діяльність Постійного представництва ЄІБ в Україні, підписаного 15.06.2010 та ратифікованого Законом України від 04 листопада 2010 року № 2673-VI (далі – Договір від 15.06.2010).
З огляду на викладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1) чи виникає у нерезидента обов’язок щодо сплати податків і зборів, а також подання до контролюючого органу податкової звітності в описаній у зверненні ситуації?;
2) якщо виникає, то які податки і збори необхідно сплатити нерезиденту, а також яку податкову звітність подати до контролюючого органу?;
3) якщо виникає, то яка відповідальність, передбачена чинним законодавством, у випадку не сплати нерезидентом податків і зборів та не подання податкової звітності до контролюючого органу?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Статтею 3 розділу І ПКУ визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 розділу І ПКУ податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 розділу І ПКУ.
Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Рамкова Угода від 12.12.2006 визначає деталізовані положення стосовно правил, що застосовуються до виконання заходів, повністю або частково фінансованих коштом Європейського Співтовариства (далі − Співтовариство), зокрема, стосовно обміну валют, сплати митних зборів і податків (пункт 1.2 статті 1 Рамкової угоди). Рамкова угода застосовується також до всіх заходів, фінансованих коштом Співтовариства, які за їхнім характером не охоплені окремою угодою про фінансування (пункт 1.3 статті 1 Рамкової угоди від 12.12.2006).
Статтею 3 Рамкової угоди від 12.12.2006 визначено, що заходи, які фінансуються в цілому або частково коштом Співтовариства, не обкладаються податками, митними зборами або іншими стягненнями аналогічного характеру, зокрема:
будь-які товари, що імпортуються з метою реалізації заходів, фінансованих коштом Співтовариства, не обкладаються митними зборами та ввізним митом, податками та подібними виплатами аналогічного характеру, що стягуються Урядом, чи будь-яким його органом (пункт 3.1 статті 3 Рамкової угоди від 12.12.2006);
контракти, фінансовані коштом Співтовариства, не підлягають сплаті податку на додану вартість, гербового, реєстраційного або інших аналогічних зборів в Україні, незалежно від того, чи існують такі збори, чи повинні бути впроваджені, і незалежно від того, чи укладені ці контракти з особами з України чи інших країн (пункт 3.3 статті 3 Рамкової угоди від 12.12.2006);
у тих випадках, коли контракт стосується поставки товарів, що походять з України, контракт повинен бути укладений на підставі цін, без урахування податку на додану вартість. Термін «товар» слід розуміти як будь-який продукт, послугу і/або права, які підлягають продажу (пункт 3.4 статті 3 Рамкової угоди від 12.12.2006);
іноземні підрядники та їхні робітники, які не є громадянами України й не проживають постійно в Україні, що працюють за контрактами, фінансованими коштом Співтовариства, звільняються від усіх податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, включаючи податки, пов'язані із підприємницькою діяльністю та отриманням прибутку (пункт 3.5 статті 3 Рамкової угоди від 12.12.2006);
особисте майно та речі господарського вжитку, а також продовольчі товари, які ввозяться для особистого вжитку фізичними особами, що працюють за контрактами, фінансованими коштом Співтовариства, звільняються від ввізного мита, податків та інших аналогічних зборів, які стягуються в Україні. Це не стосується громадян України або осіб, що постійно проживають на території України (пункт 3.6 статті 3 Рамкової угоди від 12.12.2006).
Термін «контракт», застосований у пунктах 3.2 - 3.7 статті 3 Рамкової угоди від 12.12.2006, означає письмовий договір між Комісією Співтовариств та юридичною або фізичною особою, укладений з метою виконання проєкту (програми) зовнішньої допомоги, що фінансується Співтовариством.
Відповідно до розділу 2.01 статті 2 Договору від 15.06.2010 ЄІБ і посадові особи та інші працівники ЄІБ користуються на території України привілеями та імунітетами, викладеними у статті 8 Угоди про Банк.
Розділами 7.01 і 7.02 статті 7 Договору від 15.06.2010 передбачено, що ЄІБ, його активи, майно, доходи і його діяльність та угоди, передбачені Угодою про ЄІБ та Договором від 15.06.2010, звільняються від оподаткування прямими податками.
Податок на додану вартість, що сплачується в разі купівлі товарів та послуг, необхідних для здійснення офіційної діяльності ЄІБ в Україні, компенсуватиметься відповідно до процедур, передбачених законодавством України. Якщо відповідно до законодавства України дозволяється звільнення від податку на додану вартість, ЄІБ надаватиметься таке звільнення за місцем джерела такого податку. У будь-якому разі ставлення до ЄІБ стосовно реалізації звільнення від податку на додану вартість буде не менш сприятливим, ніж ставлення до інших подібних міжнародних організацій.
Розділами 8.01 – 8.03 статті 8 Договору від 15.06.2010 визначено, що усі імпортовані та вітчизняні обладнання, матеріали, роботи й послуги, у тому числі консультаційні послуги, які використовуються для надання технічної допомоги чи у зв'язку з фінансуванням за рахунок коштів технічної допомоги, звільняються від будь-яких податків і зборів чи обов'язкових платежів, що стягуються Україною або на території України.
За умови дотримання положень розділу 8.01 статті 8 Договору від 15.06.2010, усі платежі банку його підрядникам за контрактами надання технічної допомоги звільняються від будь-яких податків чи будь-яких інших зборів чи обов'язкових платежів, що стягуються Україною або на території України.
Вартість послуг, що надаються в рамках технічної допомоги, та вартість усіх коштів технічної допомоги звільняються від податку на прибуток підприємств, що стягується Україною або на території України, та не становитимуть чи вважатимуться такими, що становлять, оподатковувану вигоду або оподатковуваний дохід організації, яка може одержати прямі або непрямі вигоди від такої технічної допомоги або коштів технічної допомоги.
Щодо оподаткування ПДВ
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Пунктом 197.11 статті 197 розділу V ПКУ передбачено звільнення від оподаткування ПДВ, зокрема, операцій з:
постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана у встановленому законодавством порядку;
постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана у встановленому законодавством порядку.
Порядок отримання права на звільнення від оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються в рамках проектів міжнародної технічної допомоги, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» (далі – Порядок № 153).
Пунктом 2 Порядку № 153 визначено, що виконавець – це будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з партнером з розвитку або уповноваженою партнером з розвитку особою та забезпечує реалізацію проєкту (програми), у тому числі на платній основі;
Відповідно до пунктів 11 і 12 Порядку № 153 проєкти (програми) підлягають обов'язковій державній реєстрації, яка є підставою для акредитації їх виконавців, а також реалізації права на одержання відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством та міжнародними договорами України.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 153 державна реєстрація проєкту (програми) підтверджується реєстраційною карткою проєкту (програми), складеною за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 153, яка підписується заступником Державного секретаря Кабінету Міністрів України чи іншою уповноваженою особою Секретаріату Кабінету Міністрів України.
При цьому для державної реєстрації проектів реципієнт і партнер по розвитку або уповноважена партнером по розвитку особа подають в Секретаріат Кабінету Міністрів України в електронному і паперовому вигляді документи, вказані у пункті 14 Порядку № 153, у тому числі засвідчений партнером з розвитку або виконавцем план закупівлі, що складається за формою згідно з додатком 5 до Порядку № 153 (у разі виникнення потреби в реалізації права на податкові пільги, передбачені законодавством та міжнародними договорами України) (підпункт 21 пункту 14 Порядку № 153).
Таким чином підставою для отримання права на застосування пільг з ПДВ у межах реалізації проєкту МТД є реєстраційна картка проєкту (програми) МТД та план закупівлі товарів, робіт і послуг, що придбаваються за кошти МТД, оформлені та затверджені згідно з вимогами Порядку № 153.
З метою підтвердження права на застосування пільг з ПДВ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг у рамках реалізації проєкту МТД платнику податку (постачальнику) необхідно зберігати у справі:
копію реєстраційної картки проєкту (програми), в рамках якого здійснено закупівлю товарів, робіт, послуг, засвідченої печаткою партнерів з розвитку або виконавця проєкту;
копію плану закупівлі, засвідченої печаткою партнерів з розвитку або виконавця проєкту;
копію контракту на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг, засвідченої підписом та печаткою виконавця проєкту (у контракті зазначається, що закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється коштом проєкту МТД та відповідає категорії (типу) товарів, робіт і послуг, зазначених у плані закупівлі).
Пунктом 23 Порядку № 153 визначено, що виконавець та субпідрядник, які реалізують право на податкові пільги, передбачені законодавством та міжнародними договорами України (крім договорів, пов'язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему), щомісяця до 20 числа складає та подає в письмовому та електронному вигляді органові ДПС, в якому перебуває на обліку як платник податків, інформаційне підтвердження за формою згідно з додатком 8 до Порядку № 153 (далі - Інформаційне підтвердження). У разі коли виконавцем є юридична особа - нерезидент, що не перебуває на обліку як платник податків, інформаційне підтвердження подається в письмовому та електронному вигляді органові ДПС за адресою акредитації такої особи на території України та в копії Секретаріатові Кабінету Міністрів України.
Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств
Порядок взяття на облік нерезидента регламентовано нормами ПКУ.
Відповідно до підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ нерезиденти – це:
а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
в) фізичні особи, які не є резидентами України.
При цьому платниками податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів відповідно пункту 133.2 статті 133 розділу ІІІ ПКУ є:
юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України (підпункт 133.2.1 пункту 133.2 статті 133 розділу ІІІ ПКУ);
нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ ПКУ (підпункт 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 розділу ІІІ ПКУ).
Пунктом 64.5 статті 64 глави 6 розділу ІІ ПКУ визначено, що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.
Взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в абзаці першому цього пункту, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов’язаний подати:
у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу - до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу;
до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні - до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна;
до відкриття рахунку в Україні - до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку або іншої фінансової установи, в яких відкривається рахунок;
до дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, - до контролюючого органу за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину.
До заяви додаються документів (з пред’явленням оригіналів), перелік яких визначений пунктом 64.5 статті 64 глави 6 розділу ІІ ПКУ.
Отже будь-яка юридична особа - нерезидент (у тому числі виконавець МТД) підлягає взяттю на облік в контролюючих органах за наявності хоча б однієї із підстав, визначених пунктом 64.5 статті 64 глави 6 розділу ІІ ПКУ.
Реєстрації платником податку на прибуток підлягає юридична особа – нерезидент, яка:
1) здійснює господарську діяльність на території України через своє постійне представництво, визначене підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ. Такий нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво;
2) придбаває інвестиційний актив, визначений абзацами третім-шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ, у іншого нерезидента - продавця, який не має постійного представництва в Україні. Такий нерезидент - покупець зобов’язаний не пізніше дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину;
3) має місце ефективного управління на території України та має намір скористатись правом визнати себе податковим резидентом України відповідно до підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 розділу III ПКУ. Взяття на облік такої іноземної компанії здійснюється у контролюючому органі за місцезнаходженням об’єкта ефективного управління.
Реєстрація нерезидента платником податку на прибуток проводиться із дотриманням правила першої події.
Відповідно до пункту 133.3 статті 133 розділу ІІІ ПКУ нерезидент, який розпочав господарську діяльність через своє постійне представництво до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.
Процедури взяття на облік нерезидентів та реєстрації їх платниками податку на прибуток визначені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588).
Також Порядком № 1588 встановлені окремі процедури обліку виконавців (юридичних осіб – нерезидентів) проектів (програм) МТД (далі – виконавці). Так згідно з пунктом 4.8 розділу ІV Порядку № 1588 підставою для взяття на облік виконавців, зареєстрованих відповідно до Порядку № 153, є лист-звернення та копія свідоцтва про акредитацію виконавця (юридичної особи - нерезидента) проекту (програми) МТД, подані виконавцем, або відомості про державну реєстрацію проекту (програми) МТД та/або копія реєстраційної картки проекту (програми) МТД.
Згідно з пунктом 117.4 статті 117 розділу ІІІ ПКУ введення нерезидентом (іноземною юридичною компанією, організацією) діяльності через відокремлений підрозділ, у тому числі постійне представництво, без взяття на податковий облік у порядку, передбаченому ПКУ, тягне за собою накладення штрафу на нерезидента в розмірі 100000 гривень.
Пунктом 120.1 статті 120 розділу ІІ ПКУ встановлено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 глави ІІ розділу ІІ ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Одночасно з цим ДПС повідомляє, що пунктом 521 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ встановлено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
порушення вимог законодавства в частині:
обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку;
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
|
