X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.03.2023 р. № 547/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                              Товариства щодо податкових наслідків з ПДВ при здійсненні передачі державного майна, попередньо отриманого у господарське відання, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є оператором газотранспортної системи - суб’єктом господарювання, який на підставі ліцензії з транспортування здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Для забезпечення провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними газопроводами на підставі договору про передачу на праві господарського відання державного майна (далі – Договір), укладеного між Міністерством фінансів України та Товариством, у січні 2020 року Товариством отримано майно (об’єкти газотранспортної системи). Передача майна відбулась на підставі акту приймання-передачі.

Умови Договору визначені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 № 942 «Деякі питання управління майном, що перебуває у державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами».

Зокрема, умовами Договору визначено, що власник (держава) передає користувачу (Товариству) майно на праві господарського відання з метою здійснення користувачем функції оператора ГТС відповідно до Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» та Директиви 2009/73/ЄС.

Об’єктами передачі є об’єкти права державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до положень Договору:

власник - держава Україна, в особі уповноваженого органу (абзац четвертий пункту 1.1 Договору);

власником майна є та залишається держава Україна (пункт 5.1 Договору);

права та обов'язки сторін Договору щодо майна, а також відносини між власником та користувачем (яким є Товариство) щодо використання майна визначаються статтею 136 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) (пункт 5.2 Договору);

 укладення Договору не змінює права власності на майно та не має наслідком виникнення у користувача (яким є Товариство) права власності на передане майно (пункт 5.3 Договору);

користувач не має права відчужувати майно і не має права передавати всі або частину своїх прав чи право вимоги за Договором будь-якій третій особі (пункт 5.9 Договору).

Уповноваженим органом з управління таким державним майном на дату подання запиту є Міністерство енергетики України.

Усе майно, передане до статутного капіталу Товариства або набуте Товариством на законних підставах, є власністю Товариства. Державне майно, передане Товариству на відповідному майновому праві, не включається до статутного капіталу Товариства і використовується відповідно до законодавства (пункт 4.4 Статуту ТОВ «Оператор ГТС України» № 01/2020 від 01.01.2020).

Таким чином, Товариство, як оператор газотранспортної системи, здійснює свою діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) на основі майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, переданому Товариству на праві господарського відання. У зв’язку з цим  Товариство фактично не здійснювало придбання такого державного майна, не набувало права власності на нього та податковий кредит не формувало.

З метою забезпечення ефективного використання державного майна та відповідно до Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482, і на підставі рішення Кабінету Міністрів України та/або Міністерства енергетики України планується безоплатно передати окремі об’єкти державного майна з балансу Товариства на баланс інших юридичних осіб.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи вважається операція з передачі державного майна, попередньо переданого Товариству у господарське відання, з балансу Товариства на баланс інших юридичних осіб згідно з рішенням Кабінету Міністрів України та/або Міністерства енергетики України операцією з постачання товарів у розумінні норм підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ?;

2) чи виникає у Товариства обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, у разі здійснення вказаної вище операції?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Згідно зі статтею 136 ГКУ право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГКУ та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань,  на підставі  первинних  документів,  регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкової накладної і реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних регулюються  статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Оскільки, як зазначено у зверненні, державне майно було отримано Товариством у господарське відання та фактично операція з придбання такого державного майна Товариством не здійснювалася, права власності на нього не набувалося та, відповідно, податковий кредит не формувався, то операція з передачі такого державного майна з балансу Товариства на баланс інших юридичних осіб згідно з рішенням Кабінету Міністрів України та/або Міністерства енергетики України не може вважатися операцією з постачання товарів у розумінні норм підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Щодо питання 2

В описаній ситуації при здійсненні операції з передачі державного майна, попередньо отриманого Товариством у господарське відання, з балансу Товариства на баланс інших юридичних осіб згідно з рішенням Кабінету Міністрів України та/або Міністерства енергетики України обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, у Товариства не виникає.

 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).