Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.03.2023 р. № 569/ІПК/99-00-04-02-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо можливості і порядку зарахування  Підприємству суми від’ємного значення податку на додану вартість (далі – ПДВ) у рахунок сплати грошових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств, які виникнуть у платника протягом майбутніх податкових періодів,та  керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі– Кодекс) повідомляє.

         Враховуючі вищевикладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

         1.Чи має право платник податку певну визначену частину від задекларованої суми від’ємного значення ПДВ, сформовану за результатами податкової звітності до бюджетного відшкодування зарахувати в рахунок сплати грошових зобов’язань з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, зокрема в рахунок сплати грошових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств, які виникнуть у платника протягом майбутніх податкових періодів?

         2. Якщо так, то яким є порядок такого зарахування?

         Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом Vта підрозділом 2 розділу ХХ Кодексу.

         Пунктом 200.1 статтею 201 Кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 розділу V Кодексу.

 Пунктом 200.4 статті 200 розділу V Кодексу  визначено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 така сума:

а) враховується у зменшеннясумиподаткового боргу з податку, щовиник за попереднізвітні (податкові) періоди (у тому числірозстроченогоабовідстроченоговідповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчисленувідповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

в) та/або зараховуєтьсядо складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто Кодексом визначено, що зарахування суми до бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок сплати грошового зобов’язання платника податків здійснюється виключно по податках, зборах, платежах, які повністю належать до зарахування до Держбюджету.

При цьому пунктами 200.7 і 200.10 статті 200 Кодексу визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.

Платникиподатку, якімають право на бюджетневідшкодуваннявідповідно до статті 200 Кодексу та подали заяву про поверненнясуми бюджетного відшкодування, отримуютьтакебюджетневідшкодування в разіузгодженняконтролюючим органом заявленоїсуми бюджетного відшкодування за результатами камеральноїперевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 Кодекса, – за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, щопроводятьсявідповідно до Кодекса.

У разінаявності у платникаподаткуподаткового боргу бюджетному відшкодуваннюпідлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу (абзац 2 пункт 200.12 статті 200 Кодексу).

Джереласплатигрошовихзобов’язаньабопогашенняподаткового боргу платникаподаткувизначеностаттею 87 Кодексу.

Підпунктом «в» пункту 87.1 статті 87 Кодексу визначено, що суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) включено до переліку джерел сплати грошовихзобов’язань або погашення податкового боргу платника податків до державного бюджету.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг –це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій, за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплаченав установлений законом строк.

Тобто нормами Кодексу передбачено право на зарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ лише на сплату грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з платежів, які повністю сплачуються до державного бюджету.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456 –VI (із змінами та доповненнями) (далі – Бюджетний кодекс).

Відповідно до статті 29 глави 5 розділу II Бюджетного кодексу визначено перелік доходів, що включаються до складу доходів Державного бюджету.

До доходів Державного бюджету включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69 та 71 Бюджетного кодексу закріплені за місцевими бюджетами (пункт 29.1 статті 29 Бюджетного кодексу).

Також, статтею 9 Кодексу визначено виключний перелік встановлених в Україні загальнодержавних податків і зборів, які регулюються Кодексом. Водночас частина чистого прибутку (доходу) не є податковим платежем, який регулюється Кодексом, і визначається за результатами фінансово–господарської діяльності та розраховується за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з Бюджетним кодексом загальнодержавні платежі, такі як податок на прибуток підприємств (стаття 29 глави 5 розділу ІІ, статті 63, 65, 66 глави 11 розділу ІІІ Бюджетного кодексу) розподіляється у різних пропорціях до Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за своєю правовою природою є платежем, який в обов’язковому порядкупідлягаєсплаті до бюджету, однак не є податковим (грошовим) зобов’язанням і, як наслідок, не є податковим боргом у визначенніКодексу. Отже зарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок сплати ЧЧП (доходу) Кодексом не передбачено.

Зарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з платежів, надходження яких розподіляються у пропорціях як до державного, так і до місцевих бюджетів, положеннями Кодексу не передбачено.

         Слід зазначити, що на підставі пункту 52⁸,підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні   положення» Кодексу зупинено перебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу.