Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.03.2023 р. № 612/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо виникнення податкових зобов’язань та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство планує взяти у позичку нежитлове приміщення у фізичної особи з метою подальшої здачі такого приміщення в оренду третім особам.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань щодо:

1) виникнення податкових зобов’язань у разі надання в оренду нежитлового приміщення, отриманого у позичку від фізичної особи;

2) податкових обов’язків, які виникають у разі отримання у позичку нежитлового приміщення у фізичної особи.

В той же час згідно з інформаційними базами даних ДПС Товариство не зареєстроване як платник ПДВ.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦКУ підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою визначено загальні положення про найм (оренду).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Щодо виникнення податкових зобов’язань з ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ ПДВ – непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПКУ.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ (підпункт «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпункту 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V ПКУ встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 розділу V ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ.

Перелік таких осіб визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ.

Таким чином, операція з постачання послуг з оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ для платника ПДВ є операцією з постачання послуг, яка є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ за ставкою 20 відсотків.

Операція з безоплатного отримання як платником ПДВ, так і неплатником ПДВ нежитлового приміщення від фізичної особи за договором позички не є об’єктом оподаткування ПДВ.

При цьому відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ у разі якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, які підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн грн, то така особа згідно з вимогами ПКУ повинна зареєструватись як платник ПДВ в обов’язковому порядку.

Щодо виникнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Згідно з підпунктом 14.1.1² пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ актив з права користування - визнаний орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди.

Вимоги пунктів 138.1 - 138.3 статті 138 розділу III ПКУ не застосовуються до операцій з активами з права користування за договорами оренди (пункт 138.4 статті 138 розділу III ПКУ).

Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування по операціях з отримання юридичною особою у позику нежитлового приміщення від фізичної особи.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV).

Отже, з питання формування доходів та витрат у бухгалтерському обліку за операціями з отримання у позику нежитлового приміщення, а також його передачі в оренду третім особам, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України. 

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.