Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.03.2023 р. № 677/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Фермерського господарства про надання індивідуальної податкової консультації щодо порядку визначення мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ), та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Господарство повідомило, що зареєстровано платником єдиного податку четвертої групи, засновником (головою) якого є Осадча Тамара Вікторівна (фізична особа).   

Господарство використовує у господарській діяльності земельні ділянки, які належать засновнику без державної реєстрації права користування.

Зазначені земельні ділянки включені Господарством до загальної податкової декларації платника єдиного податку на 2022 рік.

Суб’єкт господарювання просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо можливості включити під час розрахунку МПЗ до суми сплачених податків єдиний податок, який було задекларовано та сплачено Господарством у 2022 році.

Відповідно до підпункту 14.1.114² пункту 14.1 статті 14 Кодексу МПЗ – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

Згідно з підпунктом 38¹.1.4 пункту 38¹.1 статті 38 Кодексу МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Статтею 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973 «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Після одержання засновником господарства - фізичною особою  державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973).

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (стаття 12 Закону № 973).

Поряд  з тим, відповідно до абзацу другого пункту 38¹.4 статті 38¹  Кодексу у разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Враховуючи зазначене, якщо фермерське господарство користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності голови (члена) фермерського господарства, без укладання договору оренди та державної реєстрації переходу такого права користування, то обов’язок з визначення загального МПЗ виникає у власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 170.14 статті 170 Кодексу для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне МПЗ визначається контролюючим органом.

Додатково повідомляємо, що відповідно до пункту 52⁸  та підпункту 69.9 пункту 69 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).