Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.04.2023 р. № 798/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець) від № (вх. ДПС № від, далі – звернення) на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства  та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України(далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Підприємець повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку ІІ групи) та здійснює діяльність у сфері торгівлі з використанням послуг посередників.

Враховуючи вищевикладене, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо правових засад застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у разі (в контексті звернення):

- надання покупцю для оплати за товар реквізити поточного рахунку в форматі IBAN;

- доставки товару покупцю та прийняття від нього оплати (накладений платіж при отриманні товару) кур’єрською службою (оплата зараховується на поточний рахунок підприємця через фінансового посередника);

- доставки товару покупцю та прийняття від нього оплати (накладений платіж при отриманні товару) кур’єрською службою (оплата надходить підприємцю в готівковій формі через фінансового посередника).

Оскільки у зверненні не деталізовано суті здійснених господарських операцій, ненаведений алгоритм дій продавця товарів та посередників (кур’єрської служби та фінансової компанії), не зазначено хто з наведених посередників є учасником відносин в межах договорів купівлі-продажу товарів, відповідь надається виходячи із загальних вимог чинного законодавства.

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року
№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) – оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій та/або способу оплати обраного покупцем, наявності того чи іншого зареєстрованого виду господарської діяльності, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання (далі – СГ), які чітко визначенні нормами прямої дії Кодексу та Закону № 265, якими встановлено загальні правила реєстрації та здійснення розрахункових операцій.

Зокрема, порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено статтею 3 Закону № 265.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО продавцем товарів, у разі здійснення продажу з використанням послуг посередників, залежить від умов договору між продавцем та таким посередником – надавачем послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 10 статті 11 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675) передбачено, що момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено Законом № 675.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України також передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Якщо споживач (клієнт) замовив товар, не здійснював передоплату за нього, а доставка такого товару здійснюється кур’єрською службою на підставі договору, відповідно до якого товар передається такій службі для доставки покупцю, то у такому випадку РРО/ПРРО застосовується кур’єрською службою, безпосередньо при передачі товару покупцю, а продавець зобов’язаний вкласти у посилку видаткову накладну (інший документ), яка буде свідчити про походження товару. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Наголошуємо на ретельному вивчені умов кожного окремого договору, що регламентує взаємовідносини між продавцем та сервісами доставки товарів, для чіткого та однозначного визначення кола обов’язків кожного учасника таких договорів.

Звертаємо увагу, що загально-доступними договорами про надання послуг з переказу коштів, в повному об’ємі підтверджується відсутність будь-якої участі фінансових установ у відносинах та виконанні нею зобов’язань, в межах договорів купівлі-продажу, а є окремою господарською операцією, яка не має жодного відношення до договорів купівлі-продажу, укладених з покупцями.

Разом з цим, за визначеннями, наведеними у пункті 2 розділу І Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 163:

безготівкові розрахунки – це перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;

користувач – це фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно), а в разі надання послуг банком - клієнт банку;

отримувач – це особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції.

Тобто, фінансовий посередник має зараховувати кошти на рахунок отримувача в безготівковій формі, а видача оплати за товар (торгівельної виручки) СГ в готівковій формі взагалі не передбачено чинним законодавством.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання повідомляємо.

Щодо питання 1.

Якщо продавець надає покупцю для оплати за товар реквізити поточного рахунку в форматі IBAN, то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки така операція є різновидом банківської операції, незалежно від обраного покупцем способу оплати.

Щодо питання 2.

Застосування РРО/ПРРО продавцем не є обов’язковим у разі продажу ним товару виключно на умовах післяплати та доставки таких товарів кур’єрською службою, як виконавцем обов’язку вручити придбаний товар покупцеві.

Водночас, якщо посередник, який здійснює переміщення товарів, не є учасником відносин купівлі-продажу, продавець зобов’язаний проводити розрахункові операції через РРО/ППРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів у порядку передбаченому Законом № 265 та обов’язковою їх видачею (направленням електронної копії, вкладанням у поштове відправлення).

Щодо питання 3.

Питання не несе в собі практичного застосування, в зв’язку з тим, що видача готівки, як торгівельної виручки (оплата за товар в контексті звернення), суб’єкту господарювання фінансовими компаніями не передбачена нормативно-правовими актами Національного банку України.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.