Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.04.2023 р. № 831/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо формування податкового кредиту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством було укладено з постачальником договір на постачання товарів. Відповідно до умов договору Товариством було здійснено попередню оплату за товари та отримано такі товари від постачальника.

За операцією з постачання товарів Постачальником було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкові накладні лише на суму попередньої оплати. На різницю між вартістю фактично відвантажених товарів та сумою попередньої оплати податкова(і) накладна(і) постачальником складена(і) не була(и).

Крім того, постачальником не було надано Товариству передбачений договором акт приймання-передачі товарів, у зв’язку з чим Товариство не має можливості подати на постачальника заяву зі скаргою, оскільки до такої заяви мають додаватися документи, які підтверджують факт отримання товарів.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) яким чином Товариство може включити до податкового кредиту суми ПДВ за операцією з придбання товарів без наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної та первинних документів, які підтверджують таку операцію?;

2) чи може бути проведення  контролюючим органом  позапланової перевірки на підставі заяви зі скаргою на постачальника засобом впливу на такого постачальника щодо реєстрації в ЄРПН податкової накладної за здійсненою операцією з постачання товарів?

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу ХХ ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Пунктом 187.1 статті 187 ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом двадцять п’ятим пункту 201.10 статті 201 ПКУ передбачено, що у разі порушення продавцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до                    Закону № 996, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до підпункту 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо щодо платника податку подано скаргу, зокрема, про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 ПКУ, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит.

Пунктом 102.9 статті 102 ПКУ передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Відповідно до норм статей 44, 187, 198 та 201 ПКУ, за операціями з постачання на митній території України товарів/послуг постачальником – платником ПДВ на дату виникнення податкових зобов’язань повинна бути складена відповідна податкова накладна, яка є підставою для формування податкового кредиту за такими операціями покупцем, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН. Дані, зазначені у податковій накладній, мають відповідати даним первинних (бухгалтерських) документів, складених за такою операцією.

У разі, якщо постачальником не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну  за операцією з постачання товарів/послуг, покупець не має права на формування податкового кредиту за такою операцією.

Щодо питання 2

Платник податку – покупець, що подає заяву зі скаргою на постачальника, яким не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну за операцією з постачання товарів/послуг, відповідно до абзацу двадцять п’ятого пункту 201.10 статті 201 ПКУ, має додати до такої заяви копії первинних (бухгалтерських) документів, що підтверджують факт здійснення такої операції (отримання таких товарів/послуг). У разі надходження такої заяви ПКУ передбачено проведення документальної перевірки постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним податкових зобов'язань з ПДВ за такою операцією. Тобто, в межах такої перевірки перевіряється повнота розрахунків постачальника з бюджетом.

В той же час врегулювання господарських правовідносин між платниками податків (зокрема, в частині обміну документами (первинними, бухгалтерськими, податковими, тощо) між платниками податку – учасниками операції) не належить до компетенції ДПС.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.