Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.04.2023 р. № 912/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо відображення у податковій звітності з ПДВ податкової накладної, складеної без факту здійснення господарської операції, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у діяльності платника податку мав місце випадок складання за однією господарською операцією двох податкових накладних, при цьому реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) зайво складеної податкової накладної було зупинено.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо необхідності відображення у податковій звітності з ПДВ податкової накладної, складеної без факту здійснення господарської операції та не підтвердженої первинними документами.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V,                підрозділами 2 та 10 розділу ХХ ПКУ.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі – Порядок № 21), до податкової декларації з податку на додану вартість вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункту 6 розділу ІІІ Порядку №21).

Отже, в податковій звітності з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній.

Обсяги постачання товарів/послуг та сума податку на додану вартість, вказані в зайво складеній податковій накладній (тобто не підтвердженій первинними документами), не підлягають відображенню в податковій звітності з ПДВ незалежно від факту реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.

В той же час у разі, якщо така зайво складена податкова накладна в подальшому буде зареєстрована в ЄРПН, то для приведення податкового обліку у відповідність до даних бухгалтерського обліку платник податку має скласти до такої податкової накладної розрахунок коригування, яким вивести в нуль її показники. Такий розрахунок коригування також не підлягає відображенню у податковій звітності платника податку. Реєстрація в ЄРПН зазначеного розрахунку коригування здійснюється платником податку, на якого складено таку податкову накладну (отримувачем).

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.