Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.04.2023 р. № 945/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з виплати роялті ліцензіару за використання комп’ютерної програми та, керуючись статтею 52 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство (ліцензіат) згідно з ліцензійним договором, укладеним з нерезидентом (ліцензіаром), отримало невиключне право на використання в господарській діяльності об’єкту права інтелектуальної власності – комп’ютерної програми, за що сплачує ліцензіару авторську винагороду – ліцензійні платежі (роялті).

Ліцензійні права не передбачають передачі Товариству виключних майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності – комп’ютерну програму та права власності на таку комп’ютерну програму, а також не обмежують кількість місць, точок, комп’ютерів тощо, щодо встановлення та використання комп’ютерної програми. Крім того, невиключна ліцензія не виключає можливості відтворення ліцензіатом примірників об’єкта права інтелектуальної власності і таке відтворення не обмежене використанням цією ліцензією.

На звернення Товариства Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію, в якій, зокрема, зазначено, що виплата винагороди за використання комп’ютерної програми з метою справляння податку на доходи нерезидентів є «роялті» за нормами Кодексу та статті 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням.

З огляду на викладене, Товариство просить надати письмову індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) чи вважається ліцензійний платіж (авторська винагорода) за використання комп’ютерної програми роялті для цілей застосування податку на додану вартість?

2) чи визначаються операції з виплати авторської винагороди (роялті) у грошовій формі за використання комп’ютерної програми операціями, які не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до статті 5 розділу І Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 420 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) комп’ютерні програми належать до об’єктів інтелектуального права.

Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом (стаття 418 ЦКУ).

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, які передбачають використання об’єкта права інтелектуальної власності, здійснюється на підставі договорів, види яких визначені статтею 1107 ЦКУ.

Частиною першою статті 1108 ЦКУ встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензіат не має права використовувати об’єкт права інтелектуальної власності в іншій сфері, ніж визначено ліцензією на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Частиною першою статті 1109 ЦКУ встановлено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов’язується вносити плату за використання об’єкта, якщо інше не встановлено договором.

Частиною третьою статті 1108 ЦКУ передбачено, що ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

При цьому, у випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (частина друга статті 1109 ЦКУ).

Пунктом 9 статті 1109 ЦКУ передбачено, що умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦКУ, є нікчемними.

Згідно із пунктом 26 статті 1 Закону України від 01.12.2022
№ 2811-IX «Про авторське право і суміжні права» комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером (настільним комп’ютером, ноутбуком, смартфоном, ігровою приставкою, смарт-телевізором тощо), які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату, зокрема операційна система, прикладна програма, виражені у вихідному або об’єктному кодах.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що роялті – будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Абзацом другим підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу визначено, що не є об’єктом оподаткування операції з виплат  дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

 

Щодо питання 1

 

Оскільки згідно з наданою у зверненні інформацією комп’ютерну програму отримано Товариством для використання без отримання на неї права власності, та умови використання Товариством комп’ютерної програми передбачають можливість її відтворення (копіювання), яке не обмежується кількістю екземплярiв (копій), необхідних для такого використання, без будь-яких обмежень щодо функцiонального її призначення, права вiдтворювати програму будь-яким способом i в будь-якiйформi, тиражування в необмеженій кiлькостiкопiй тощо, а невиключна ліцензія не виключає можливості відтворення ліцензіатом примірників об’єкта права інтелектуальної власності і таке відтворення не обмежене використанням цією ліцензією, то плата у грошовій формі за таким ліцензійним договором для цілей оподаткування підпадає під визначення «роялті».

 

Щодо питання 2

 

Виплати, які здійснюються Товариством у грошовій формі як ліцензійний платіж (авторська винагорода) за використання комп’ютерної програми на користь нерезидента за отримання від такого нерезидента невиключного права (ліцензії) на використання комп’ютерної програми підпадають під визначення «роялті», та відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 2 розділу ІІ Кодексу).