Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.04.2023 р. № 972/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду запиту фізичної особи-підприємця ……………………………….. ……………………, керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до запиту, Підприємець є платником єдиного податку 3 групи, здійснює оптовий продаж пластмасових виробів господарського призначення (ємності для зберігання, миски, тарілки тощо).

Оплата за продані товари надходить від покупців виключно на розрахунковий рахунок ФОП у форматі ІВАN.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства Підприємець звернувся до податкового органу із наступним запитанням:

1. Чи потрібно ФОП – платнику єдиного податку, під час оптового продажу виробів із пластмаси господарського призначення (ємності для зберігання, миски, тарілки тощо) мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання таких товарів?

2. Чи потрібно ФОП – платнику єдиного податку, який виробляє та у подальшому здійснює оптовий продаж виробів із пластмаси господарського призначення (ємності для зберігання, миски, тарілки тощо) мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання сировини з якої були виготовлені такі вироби?

Фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння), не зобов’язані вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та підтверджувати походження товарів документами.

Наведений висновок ґрунтується на аналізі вимог Податкового кодексу України та п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Зокрема, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу (п. 292.13 ст. 292 Кодексу).

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Враховуючи викладене, та, як відповідь на питання один повідомляємо, що ФОП - платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість зобов’язані вести облік доходів з урахуванням вимог п. 44.1
ст. 44 Кодексу та не повинні підтверджувати (в тому числі первинними документами) витрати на придбання товарів.

Відповідь на питання два.

ФОП - платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість не повинні підтверджувати документами (в тому числі первинними документами) витрати на придбання, у тому числі сировини, товарів/послуг, а повинні вести лише облік доходів з урахуванням вимог п. 44.1 ст. 44 Кодексу. Водночас, такі фізичні особи – підприємці повинні підтверджувати факт включення або не включення певних доходів до загального складу доходу.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.