Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.04.2023 р. № 989/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю щодо зберігання пального, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює діяльність щодо роздрібного продажу товарів. Для функціонування та ведення господарської діяльності Товариством придбано електрогенераторні установки. Товариство планує зберігати пальне у резервуарах та ємностях, яке використовуватиметься для заправлення електрогенераторних установок. У зв'язку з цим у Товариства виникло питання щодо зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою.

 

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

 

Чи потрібно платнику податків реєструвати як акцизний склад приміщення або територію, де зберігається пальне у резервуарах та/або ємностях, загальна місткість яких перевищує 2000 літрів, які використовуються виключно для заправлення електрогенераторних установок, та по яким до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подано декларацію про провадження господарської діяльності із зберігання пального?

 

Щодо зазначеного питання

 

Відповідно до п.п. 14.1.6. п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно із п.п. б п.п. 14.1.6. п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Відповідно до п. 47 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, в доповнення до критеріїв, визначених п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, не є акцизним складом:

приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, яке використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує    2000 літрів;

приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких виконуються умови, зазначені в абзаці другому цього пункту, та одночасно зберігається або реалізується пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. б п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу платники податку – розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Отже, якщо Товариство використовує пальне виключно для потреб власного споживання, не здійснює інші операції з пальним, які підпадають під визначення «реалізація пального» (зокрема, операції з реалізації та зберігання пального іншим особам), а приміщення (територія), де знаходиться пальне, не відповідає визначеним п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу критеріям віднесення до акцизного складу (щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження, зберігання пального та обсягів отримання пального протягом календарного року) з урахуванням п. 47 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, то таке приміщення або територія не є акцизним складом, обов’язок реєструвати таке приміщення або територію у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового згідно із                         п. б п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу у Товариства відсутній.

Поряд з цим інформуємо, пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.