Державна податкова служба України,керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо сплати орендної плати фізичною особою (орендарем) за земельну ділянку, якаорендована у ….. районної державної адміністрації (далі – РДА) та внесена до складу складеного капіталу фермерського господарства,і в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомив, що у 2012 році ним був підписаний договір оренди земельної ділянки з …. РДА. За весь час оренди земельної ділянки платник податків сплачував щорічно орендну плату згідно з податковими повідомленнями-рішеннями.
У 2021 році було створене фермерське господарство, до складу майна (складеного капіталу) фермерського господарства було внесено право користування орендованою земельною ділянкою.
При цьому платник зазначив, що усно звернувся до …… РДА з метою внесення змін до договору оренди, а саме зміни сторони договору, але отримав відмову з причини відсутності підстав для внесення таких змін.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств, як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, визначає Закон України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973).
Статтею 31 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) та ст. 12 Закону № 973 землі фермерського господарства можуть складатися із:
1) земельних ділянок, що належать громадянам України – членам фермерського господарства на праві власності, користування;
2) земельнихділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що плата за землю – це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата для цілей розділу XII ПКУ– це обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПКУ землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:
на праві постійного користування;
на умовах оренди.
Підпунктом 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю, зокрема, є платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Об'єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (п.п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абзац перший п. 288.1 ст. 288 ПКУ).
Відповідно до ст.ст. 125 та 126 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.
З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині плати за землю кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань, зокрема договору оренди земельної ділянки, Статуту фермерського господарства тощо.
Зауважуємо, що відповідно до п. 528 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.
Крім того,тимчасово, на період до припиненняабоскасуваннявоєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Так, згідно з п.п. 69.9п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом ПКУ.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |