Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.04.2023 р. № 1004/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо практичного застосування окремих норм законодавства, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство повідомляє, що перепродає смарт-картки на заправку транспортних засобів пальним, якими можна скористатися на відповідних АЗС (АЗС є платниками акцизного податку та мають ліцензії на торгівлю пальним). Продаж відбувається лише смарт-карток, фактично відпуску/реалізації пального між продавцем та покупцем не відбувається.

Товариство просить надати роз’яснення щодо наступних запитань:

1. Чи необхідно продавцю смарт-карток отримувати ліцензію на  здійснення такої діяльності і якщо так, який саме вид ліцензії необхідний?
2. Чи є продаж смарт-карток на заправку пальним об’єктом оподаткування акцизним податком і чи є необхідність продавцю реєструватися платником акцизного податку?
3. За якою ставкою ПДВ має бути оподаткована операція з продажу смарт-карток на заправку пальним – 20%, або 7%?

До запитання 1.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним визначено Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями ( далі – Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481:

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання (у тому числі іноземним суб’єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів;

Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 481, зокрема, оптова торгівля пальним здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Роздрібна торгівля, зокрема, пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. (частина двадцять перша статті 15 Закону № 481).

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, талон – це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Враховуючи викладене, та виходячи з аналізу норм Закону № 481 та нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, діяльність з продажу талонів на пальне не підлягає ліцензуванню, а продаж пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них відповідної ліцензії.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь – яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій, умов укладених договорів, що не дає змоги надати остаточну відповідь.

До запитання 2.

Згідно із п.п. 212.1.15 п. 212.1. ст. 212 Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть, зокрема, реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу платник податку при ввезенні на митну територію України, зокрема, пального, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 Кодексу, або реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Пунктом 49.2 1 статті 49 Кодексу встановлено, що платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Отже, якщо Товариство не здійснює операції з реалізації пального у розумінні п.п. 14.1.212 п.14.1. ст. 14 Кодексу, тобто фізичну передачу (відпуск, відвантаження) пального, то Товариство не є платником акцизного податку з реалізації пального, відповідно у нього відсутній обов’язок, зокрема, реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального, складати та реєструвати акцизні накладні, подавати декларацію акцизного податку.

Звертаємо увагу, що відповідно до п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об’єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Тобто, акцизний податок з реалізації пального сплачується суб’єктами господарювання, які є платниками акцизного податку з реалізації пального, з обсягів реалізації пального, які перевищують обсяги його отримання.

До запитання 3.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі – Кодекс) (підпункт 1.1 пункту 1 статті 1 розділу I Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

17.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2120).

Відповідно до пункту 82 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, але не довше ніж до 1 липня 2023 року, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 розділу ХХ Кодексу, яким встановлено ставки акцизного податку на такі товари, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Тобто з дати набрання чинності Законом № 2120, а саме, з 17.03.2022, ставка ПДВ на операції з реалізації пального, зазначеного у пункті 82 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, становить 7 відсотків.

Відповідно до пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 р. № 1442, розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Вимоги щодо обігу, використання та зберігання платіжних паливних карток (у тому числі смарт-карток) і талонів встановлюються договорами про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками або талонами, що укладаються між покупцями і продавцями. При укладенні договорів індивідуально визначаються та узгоджуються умови співпраці: кількість нафтопродуктів, ціни, строки та умови розрахунків, умови поставки та приймання нафтопродуктів, особливі умови. Форму і зміст паливних карток та талонів визначає продавець.

Як зазначено у зверненні, Товариство є посередником при реалізації смарт-карток на заправку транспортних засобів пальним, якими можливо скористатись на відповідних АЗС. Проте, до звернення не надано детального опису суті здійснюваних операцій та копій відповідних документів/договорів.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Кожен конкретний випадок стосовно оподаткування операцій, здійснених платником податку, має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Отже, для отримання ґрунтовної індивідуальної податкової консультації з питання оподаткування податком на додану вартість операцій з перепродажу смарт-карток необхідно надати копії відповідних документів, зокрема договорів з власниками смарт-карт на їх реалізацію та покупцями смарт-карт з наведенням детального опису суті здійснюваних операцій.

Поряд з цим інформуємо, пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема  статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.