Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.04.2023 р. № 1027/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення, щодо сплати земельного податку та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що єфізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи та власником нерухомого майна у житловій будівлі.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання сплати земельного податку?

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому орендна плата для цілей розділу XII Кодексу – це обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Кодексу землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:

на праві постійного користування;

на умовах оренди.

При цьому відповідно до п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є:

платники земельного податку:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Кодексу);

Водночас об’єктами оподаткування платою за землю є, зокрема,земельні ділянки, які перебувають у власності, земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування(п.п. 270.1.1п. 270.1 ст. 270 Кодексу).

Пунктом 286.1 ст. 286 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєструречових прав на нерухомемайно;

в) данідержавнихактів, якимипосвідчено право власностіабо право постійногокористування земельною ділянкою (державніакти на землю);

г) данісертифікатів на право на земельнічастки (паї);

ґ) рішення органу місцевогосамоврядування про виділенняземельнихділянок у натурі (на місцевості) власникамземельнихчасток (паїв);

д) данііншихправовстановлюючихдокументів, якимипосвідчується право власностіабо право користуванняземельноюділянкою, право на земельнічастки (паї).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексувласникиземлі та землекористувачісплачують плату за землю з дня виникнення права власностіабо права користуванняземельноюділянкою. У разіприпинення права власностіабо права користуванняземельноюділянкою плата за землю сплачується за фактичнийперіодперебуванняземлі у власностіабокористуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку(п. 287.6
ст. 287 Кодексу).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Особливостірегулюваннявідносин в сфері земельного права, в тому числіпідстави для набуттяземельнихділянок у власність та користування, визначеніЗемельним кодексом України (далі – ЗКУ).

Відповідно до ст. 125 ЗКУ правовласності на земельнуділянку, а також право постійногокористування та право орендиземельноїділянкивиникають з моменту державноїреєстраціїцих прав.

Державнареєстраціяземельнихділянокздійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленомуЗаконом України від 07 липня 2011 року №3613-VI«Про державний земельний кадастр» (ст. 202 ЗКУ). При цьомуземельнаділянкамає бути індивідуальновизначенимоб'єктомнерухомого майна, якомувластивітакі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрітощо.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України від 14 травня 2015 року
№ 417-VIII«Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі – Закон № 417).

Відповідно до п. 5 частини першоїст. 1 Закону № 417 співвласникбагатоквартирногобудинку–цевласникквартириабонежитловогоприміщення у багатоквартирномубудинку.

Згідно з частиноюдругою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, серед іншого, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та йогоприбудинковатериторія, у разідержавноїреєстрації таких прав.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (частина друга ст. 12 Закону № 417).

Відповідно до п. 287.8 ст. 287 Кодексувласник нежилого приміщення (йогочастини) у багатоквартирному жилому будинкусплачує до бюджету податок за площіпід такими приміщеннями (їхчастинами) з урахуваннямпропорційноїчасткиприбудинковоїтериторії з датидержавноїреєстрації права власності на нерухомемайно.

При цьомузгідно з положеннями абзацу четвертого п. 297.1 ст. 297 КодексуПлатникиєдиногоподаткузвільняютьсявідобов'язкунарахування, сплати та поданняподатковоїзвітності з податку на майно в частині земельного податку за земельніділянки, щовикористовуютьсяплатникамиєдиногоподаткупершої–третьоїгруп для провадженнягосподарськоїдіяльності (крімдіяльності з наданняземельнихділянок та/абонерухомого майна, щознаходиться на таких земельнихділянках, в оренду (найм), позичку, на іншомуправікористування) та платникамиєдиногоподаткучетвертоїгрупи для веденнясільськогосподарськоготоваровиробництва.

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їхчастини, для провадження господарської діяльності та який не оформив відповідно до вимог законодавства свої права на земельну ділянку під такими об’єктами, не повинен сплачувати земельний податок.

Разом з тим положеннями абзац четвертого п. 297.1 ст. 297 Кодексу для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку не передбачено звільнення від сплати земельного податку у випадку, якщо обов'язок по сплаті такого податку виникає у нього як у співвласника багатоквартирного будинку у складі витрат на управління.

Платником податку за земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на таку земельну ділянку (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників).

Всі співвласники багатоквартирного будинку (в тому числі фізичні особи – підприємці на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності) мають рівні обов'язки щодо здійснення витрат на управління будинком (пропорційно до своєї частки у спільному майні багатоквартирного будинку), до складу яких буде включатися передбачена законодавством плата за землю щодо земельної ділянки під таким будинком та прибудинковою територією.

Додатково повідомляємо, що зазначена позиція викладена в наказі Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 "Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю".

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).