Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.04.2023 р. № 1070/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду зверненняПлатника щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства із ліцензування зберігання пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є платником акцизного податку з липня 2019 року.

Платником для заправки власних плавзасобів використовується  нафтоналивне судно (теплохід) ТХ «ДОН», який є рухомим об’єктомвнесеним до Державного суднового реєстру України.

Платник звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області із заявою щодо ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та заявою щодо ліцензії на право зберігання пального. До звернення додано копії документів, поданих з заявами.

Як зазначено у зверненні, Головне управління ДПС в Одеській області видало Платнику ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Таким чином, Платником подано дві заяви щодо отримання двох різних ліцензій на зберігання пального за однією і тією ж адресою місця зберігання пального, та відповідно до однієї з них Платником вже отримано ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресоюмісця зберігання пального, яке збігається з адресою місцезнаходження.

Платник отримав комерційну пропозицію щодо зберігання дизельного палива з подальшою передачею на лоцманські катера.  

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступнихзапитань:

1). Чому відмовлено в отриманні ліцензії на право зберігання пального?

2). Чим відрізняється ліцензія на право зберігання пального від ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки)?

3). Чи потрібна ліцензія на зберігання пального на ТХ «ДОН»?

 

Щодо запитання 2.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Статтею 1 Закону № 481 встановлено:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб’єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання.

Отже, ліцензія на право зберігання пального надає суб’єкту господарювання право здійснювати зберігання пального як для власного споживання чи промислової переробки, так і пального інших суб’єктів господарювання, а ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) не надає суб’єкту господарювання права здійснювати зберігання пального інших осіб.

 

Щодо запитань1 та 3.

Згідно із частиною двадцятою статті 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина сімнадцята статті 15 Закону № 481).

Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії(частина перша статті 15 Закону № 481).

Статтею 15 Закону № 481 встановлено, що суб’єкти господарювання
(у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов’язкової реєстрації об’єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу (частина друга статті 15 Закону № 481).

Згідно із пунктом 63.3 статті 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об'єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Таким чином, ліцензування діяльності з перевезення (переміщення) пального у ємностях судна (теплохода) Законом № 481 не передбачено. Якщо судно (теплохід) використовується для переміщення пального, а не його зберігання певний час у певному місці, де наявні об’єкти оподаткування, обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому транспортному засобі не виникає.

Звертаємо увагу, що відповідно до п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, транспортні засоби, в тому числі судна (теплоходи), що використовуються суб’єктом господарювання для переміщення пального на митній території України, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий.

Слід зазначити, для з’ясування всіх обставин відмови в отриманні ліцензії на право зберігання пального, Платник може письмово звернутись до органу, якому подавалась відповідна заява Платника.

Стосовно комерційної пропозиції щодо зберігання дизельного палива іншим суб’єктам господарювання з подальшою передачею на лоцманські катера (тобто іншому суб’єкту господарювання), слід зазначити, що відповідно до абзацу двадцять четвертого частини другої статті 17 Закону № 481 до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разінадання послуг із зберігання пального іншим суб’єктам господарювання та/або реалізації пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, - 500000 гривень.

Інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).