Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.04.2023 р. № 1075/ІПК/99-00-07-04-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
Товариства щодо надання податкової консультації з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій, та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Чи має продавець прийняти алкогольний напій належної якості у зв’язку
з його поверненням покупцем (відмовою від покупки) незважаючи на вимоги постанови КМУ № 172?

2. Чи є інформація щодо штрихового коду акцизної марки, яка відображена
в розрахунковому документі при продажу раніше поверненого алкогольного напою підставою для проведення фактичної перевірки?

3. Чи не буде порушенням вимог Закону № 265-ВР та Закону України
«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин що використовується в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995
№ 481/95-ВР, якщо у наведеному випадку продавець для доставки алкогольного напою скористається послугами поштової мережі ТОВ «Нова пошта»
(в т.ч. із застосуванням поштоматів)?

 

Правовідносини у цій сфері регулюються Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин що використовується в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481), Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) та Законом України від 03 вересня 2015 № 675-VIIІ «Про електронну комерцію» (далі –
Закон № 675) із змінами і доповненнями.

 

Щодо питання 1

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Кодексу зокрема, контролюючий орган надає індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Так, відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками
і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється
Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 1023).

Частиною 3 статті 5 Закону № 1023 визначено, що захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Враховуючи викладене, з метою отримання вмотивованої відповіді щодо правомірності повернення алкогольного напою належної якості у разі відмови споживачем від придбання такого напою, пропонуємо звернутись до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

 

Щодо питання 2

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1. статті 62 Кодексу податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль
за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Кодексу контролюючі органи мають
право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові;
виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.1.3 статті 75 Кодексу фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво
та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Кодексу фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам,
які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, наведених у підпунктах 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Кодексу.

Враховуючи зазначене, підставою для проведення фактичної перевірки
є рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом за наявності хоча б однієї з підстав визначених Кодексом.

 

Щодо питання 3

Відповідно до статті 3 Закону № 675:

інтернет-магазин - засіб для представлення або реалізації товару, роботи
чи послуги шляхом вчинення електронного правочину;

електронна торгівля - господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-комунікаційних систем;

електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну
або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно з пунктами 1 та 2 статті 3 розділу ІІ Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або
в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки
для виконання платіжної операції зобов’язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені
у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО)
або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів,
що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу
або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється
з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну
суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі
(у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї
пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом
за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер
або адресу електронної пошти).

Відповідно до статті 1 розділу І Закону № 481:

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання  (у тому числі іноземних суб’єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;

місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування,
для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах,
та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане РРО та/або  ПРРО (незалежно
від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно
від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Статтею 15 Закону № 481 передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами,
що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва)
всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій
на роздрібну торгівлю.

Наразі, статтею 15³ Закону № 481 встановлено обмеження, щодо продажу зокрема, пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових особам, які не досягли 18 років та у невизначених для цього місцях торгівлі.

Як вже зазначалось раніше, Законом № 481 чітко визначено поняття  місце торгівлі.

Окремо звертаємо Вашу увагу, що відповідно до підпункту 14.1.5 пункту 14.1 статті 14 Кодексу та абзацу сьомого статті 1 Закону № 481 алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно
з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно
з УКТ ЗЕД.

Також, підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено,
що реалізація підакцизних товарів (продукції) - реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Враховуючи викладене, у разі використання послуг поштової мережі
ТОВ «Нова пошта» (в т.ч. із застосуванням поштоматів) для доставки споживачу з роздрібного пункту продажу (за наявності відповідної ліцензії) алкогольного напою (за умови попередньої оплати його вартості
із застосуванням банківської карки через сайт продавця) у суб’єкта господарювання відсутня можливість виконання та дотримання вимог
статті 15³ Закону № 481.

З урахуванням зазначеного повідомляємо, що суб’єкт господарювання може здійснювати продаж алкогольного напою через інтернет-магазин лише
за наявності місця здійснення роздрібної торгівлі, для пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане РРО та/або  ПРРО (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, за наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та з обов’язковим дотриманням вимог статті 15³ Закону № 481 та Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства,
яке було чинним на момент надання такої консультації.