Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.05.2023 р. № 1136/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПК України), повідомляє таке.

У зв’язку із складністю розумінняокремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган Підприємецьзвернулась до податкового органу ізнаступними запитаннями:

1. Чи зобов’язана Підприємець, яка є платником єдиного податку 3 групи фіскалізувати розрахункові операції за допомогою реєстраторів  розрахункових операцій та  програмних реєстраторів  розрахункових операцій(далі – РРО) у випадку отримання грошових коштів через Інтернет-еквайринг (банківський сервіс) при здійсненні діяльності з продажу товарів в роздріб та/або наданні послуг?
2. Чи зобов’язана Підприємець, яка є платником єдиного податку 3 групи при здійсненні діяльності з продажу через Інтернет-еквайринг (банківський сервіс) товарів в роздріб та/або наданні послуг надсилати покупцеві електронний розрахунковий документ (електронний чек) на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти?
3. Чи вважається посилання на сайт ДПС з інформацією про електронний чек, що направлено на абонентський номер або адресу електронної пошти покупця належним чином надісланим електронним чеком?
4. Чи зобов’язана Підприємець, яка є платником єдиного податку 3 групи при здійсненні діяльності з продажу товарів в роздріб та/або наданні послуг видати покупцю розрахунковий документ (паперовий або електронний чек) в обов’язковому порядку або може видавати на вимогу покупця?

Щодо питань 1 та 2

Із аналізу тексту звернення та поставлених питань 1 та 2 встановлено, що Підприємцем не наведено достатніх фактичних обставин ведення нею господарської діяльності та взаємодії із покупцями під час продажу товарів (робіт, послуг), що є ключовим для визначення кола обов’язків у сфері здійснення розрахункових операцій та як результат виключає можливість надатиїйконсультаціющодо практичного використання саме нею окремих норм податкового та іншого законодавства у конкретних ситуаціях, а тому відповідь на питання 1 та 2 надається із загальних норм законодавства.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон
№265).

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема:

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статті 3 Закону
№ 265).

Порядок застосування РРО та здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) встановлено статтею 3 Закону № 265 та наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій».

Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ в мережі Інтернет, які проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО або при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Тобто, для Підприємця, як суб’єкта господарювання на якого поширюється дія Закону № 265, для цілей застосування РРО не має значення який спосіб для оплати обрав  покупець (споживач), а має значення, який запропоновано ним самим.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Також, слід зазначити, що організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерціївстановлюєЗакон України від 3 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон
№ 675-VIII).

Відповідно до статті 3 Закону № 675-VIII інтернет-магазин – засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно зі статтею 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов’язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023-XII). У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним надавачем платіжних послуг або оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством.

Обов’язок надати розрахунковий документ Законом № 1023-XII обумовлений можливістю реалізувати споживачем права, надані йому цим Законом, у разі придбання ним товару неналежної якості.

Частиною сьомою статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов’язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом (частина 10 статті 11 Закону
№ 675-VIII).

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 цього Кодексу передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Стаття 13 Закону № 675-VIII визначає порядок розрахунків у сфері електронної комерції. Так, розрахункиу сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

За визначеннями, наведеними у частині 1 статті 1 Закону України
від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі – Закон
№ 1591-IX):

еквайринг платіжних інструментів (далі – еквайринг) – платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі;

електронний платіжний засіб – платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом;

засіб дистанційної комунікації – засіб комунікації, що використовується у процесі укладання правочинів щодо надання платіжних послуг (у тому числі для надсилання та отримання всіх необхідних для цього документів та відомостей) та/або ініціювання платіжних операцій без фізичної присутності надавача платіжних послуг та користувача.

Таким чином, саме продавець, який отримав оплату за товар, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати відповідний документ, що підтверджує саме оплату товару, а не переказ коштів.

Поряд із зазначеним, звертаємо увагу на пільгу встановлену пунктом 14 статі 9 Закону № 265 відповідно до якої РРО, та розрахункові книжки не застосовуютьсяпри здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Також, додатково повідомляємо, щовідповідно до загальнодоступної інформації, розміщеної на вебсайтахнадавачів платіжних послуг, а також в їх договорахпрямо вказано, що такі надавачі платіжних послуг надають своїм клієнтам послуги з еквайрингу.

Так, з урахуванням практики та висновків Верховного Суду, повідомляємо, що приймання Підприємцем оплати за товари із використанням еквайрингу потребує обов’язкового застосування РРО та видачу або надсилання розрахункового документу встановленої форми та змісту на загальних підставах.

Враховуючи викладене вище, повідомляємо, що застосування Підприємцем РРО та видача або надсилання розрахункового документу (тому числі на абонентський номер або адресу електронної пошти) встановленої форми та змісту є обов’язковим, щодо усіх договорів купівлі-продажу укладених з покупцями.

Видавати або надсилати окремий чек надавачам платіжних послуг,які переказують кошти, не потрібно.

Щодо питань 3 та 4

Із системного аналізу положень пункту 2 статті 3 Закону № 265 вбачається, що суб’єкти господарюваннязобов’язанінадавати покупцям в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі, а тому наведеніПідприємцем у питаннях 3 та 4 способиє прямим порушенням вимоги щодо надання розрахункового документа.

Не надання розрахункового документа чи надання покупцям будь-яких способів доступу до розрахункового документа замість видачі розрахункового, не має жодного відношення до виконання Підприємцем обов’язку надати в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі і буде свідчити про порушення Підприємцем вимог пункту 2 статті 3 Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.