Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.05.2023 р. № 1139/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо відображення в бухгалтерському обліку однорідних (подібних) товарів, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як вбачається із звернення, Товариство отримує від різних постачальників аналогічні товари, що мають однаковий код УКТ ЗЕТ, але найменування яких відрізняється. Від постачальників надходять товари,які мають ознаки однорідності та ідентичності, з різними назвами.

У зв’язку із зазначеним, у Товариства виникли наступні питання:

1. Чи дійсно можливість об’єднання в однорідні групи товарів з різними найменуваннями, які підпадають під визначення ідентичних або однорідних, знаходиться в компетенції підприємства та має бути визначено відповідним наказом про його облікову політику?

2. Чи може облік по однорідних номенклатурних групах товарів бути підставою для ствердження контролюючими органами про нереальність господарської операції та невизнання витрат у вигляді собівартості реалізації товару?

3. Чи не буде вважатися порушенням податкового законодавства облік по однорідних номенклатурних групах товарів під час податкових документальних перевірок?

Щодо питань 1, 2 , 3.

Відповідно до п.п. 14.1.80 п. 14.1 ст. 14 Кодексу ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.

Згідно з п.п. 14.1.131 п. 14.1 ст. 14 Кодексу однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон N 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення.

У зв'язку з чим номенклатура товарів чи послуг повинна відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання товарів або надання послуг.

Слід зазначити, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві перебувають у компетенції керівника (власника) підприємств у відповідності з чинним законодавством та установчими документами (частина друга ст. 8 Закону № 996).

Вимогами п. 7 Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, який зареєстрований в Міністерстві юстиції 02.11.1999 за № 751/4044 (далі – НП(С)БО 9), встановлено, що одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Відповідно до п. 16 НП(С)БО 9 при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Підприємство самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, а також зміни до неї.

Так, розпорядчий документ про облікову політику підприємства визначає, зокрема, методи оцінки вибуття запасів, періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів, порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат та інше (п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27 червня 2013 року № 635).

У зв'язку з цим можливість об'єднання в однорідні групи товарів з різними найменуваннями, які підпадають під визначення ідентичних або однорідних, знаходиться в компетенції підприємства та повинно бути визначено відповідним наказом про його облікову політику.

При цьому слід врахувати, що таку однорідність можна створювати, якщо зміна назви товару не призведе до зміни коду УКТ ЗЕД.

Одночасно слід зазначити, що порушене у листі питання щодо правомірності відображення в бухгалтерському обліку товарів, які мають ознаки однорідних та ідентичних, але найменування яких відрізняється, не належить до компетенції органів державної податкової служби.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищезазначене, питання відображення в бухгалтерському обліку товарів, які мають ознаки однорідних та ідентичних, але найменування яких відрізняється, відноситься до компетенції Міністерства фінансів України.

Відповідно до п.п. 19¹.1.1 п. 19¹.1 ст. 19¹.1 Кодексу контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Для виконання покладених на контролюючі органи функцій використовуються первинні документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки (п.п. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 Кодексу).

Отже, під час проведення перевірки контролюючими органами визнаватимуться та прийматимуться первинні документи платника податків, які належним чином оформлені та відповідають вимогам щодо їх створення, оформлення та відображення у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період  до припинення  або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).