Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.05.2023 р. № 1146/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо практичного застосування окремих норм законодавствата, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство зазначає, що основним видом його діяльності є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.

Товариство володіє сімома електрогенераторними установками загальною потужністю 1585 кВт-год. Для забезпечення їх роботи шістьом з них

потужністю 1575 кВт-год потрібно дизельне пальне, а для однієї з них потужністю 10 кВт-год потрібен бензин. Ємність баків шести електрогенераторних установок, котрим для їх роботи потрібно дизельне пальне складає – 3080 л. Ємність баку однієї електрогенераторної установки, котрій для її роботи потрібен бензин –30 літрів.

Як зазначено у зверненні Товариство не має акцизних складів, не є розпорядником акцизних складів і платником акцизного податку.

Товариство отримало ліцензію на право зберігання 860 літрів пального з датою реєстрації 2022 (далі – Ліцензія 1). З 860 літрів, що вказані в Ліцензії 1, 300 літрів призначені для зберігання газу пропан-бутану в газових балонах для роботи зварювальних апаратів, що використовуються при виробництві торговельного обладнання, а 560 літрів призначені для заправлення електрогенераторних установок і розміщені у 7 каністрах ємністю 20 л. кожна, та 2 бочках ємністю 200 літрів кожна для зберігання дизельного пального і 1 каністрі ємністю 20 літрів для зберігання бензину. Крім цього, у зв’язку із збільшенням кількості ємностей для зберігання пального Товариство 10.12.2022 переоформило ліцензію на право зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки об’ємом на 38860 літрів пального (далі – Ліцензія 2). В Ліцензії 2 в порівнянні з Ліцензією 1, обсяг зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки зріс на 38000 літрів. Таке збільшення стосується:

37000 літрів, орендованого Товариством напівпричепу;

1000 літрів, 5 бочок ємністю 200 літрів кожна для зберігання дизельного пального для заправлення електрогенераторних установок.

Всього для заправлення електрогенераторних установок, відповідно до Ліцензії 2, Товариство має ємності об’ємом 38560 літрів, що складає 99,2% від всіх ємностей, що зазначені в Ліцензії 2.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи потрібно Товариству, відповідно до вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»(далі – Закон № 481), подавати до органу ДПС декларацію про провадження господарської діяльності із зберігання пального, у випадку, коли до моменту набрання чинності Закону України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» (далі – Закон № 2836) в ліцензії Товариству на право зберігання пального вже враховано ємності для заправлення електрогенераторних установок?
2. Якщо Товариству потрібно подавати до органу ДПС декларацію про провадження господарської діяльності із зберігання пального, то чи потрібно йому в цьому випадку вносити зміни в Ліцензію 2 і отримувати нову ліцензію, в якій Товариство має зменшити перелік та обсяг ємностей на той перелік і обсяг, що мають бути зазначені в декларації пропровадження господарської діяльності із зберігання пального?
3. Чи буде вважатись напівпричіп з об’ємом ємності 37000 літрів акцизним складом, акцизним складом пересувним, за умови, що Товариство буде використовувати його як стаціонарну ємність, яка буде наповнюватись іншими транспортними засобами інших підприємств, що перевозять пальне, і які будуть постачати пальне на замовлення Товариства. При цьому планується відсутність використання напівпричепу для переміщення власного пального для потреб власного споживання та без складання заявок і подачі їх до органу ДПС, відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 08.05.2019 № 188 «Про затвердження форми заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, та Порядку її заповнення»?

При цьому Товариство отримує (буде отримувати) протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів.

4. При дотриманні яких умов напівпричеп не буде вважатись акцизним складом, акцизним складом пересувним?

 

До запитань 1 та 2.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом № 481.

Згідно із положеннями Закону № 481, всі види діяльності, зазначені в цьому Законі, здійснюються на підставі відповідної ліцензії.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481:

ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Порядок видачі ліцензій на здійснення, зокрема, діяльності із зберігання пального визначено ст. 15 Закону № 481.

Згідно із ст. 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.

Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального (частина дев’ятаст. 15 Закону № 481).

Згідно з частиною п’ятдесят четвертою ст. 15 Закону № 481 у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов’язаних з реорганізацією суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб’єкт господарювання зобов’язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін (частина п’ятдесят п’ята статті 15 Закону № 481).

Отже, у разізміни відомостей,зазначених у ліцензії на право зберігання пального,Товариству необхідно надати до органу ліцензування заяву щодо переоформлення ліцензії із зазначенням місткості резервуарів та ємностей, які будуть використовуватися для зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Крім цього, однією із підстав анулювання ліцензії органом, який її видав, є встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, тапорушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (частина п’ятдесят друга ст. 15 Закону № 481).

Водночас повідомляємо, що Законом № 2836, який набрав чинності 03.01.2023, ст. 18 Закону № 481 доповнена новими частинами такого змісту:

«Установити, що на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:

1. суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що

 

забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);

2. зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним суб’єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на підставі безоплатного подання до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального».

Отже, у разі наявності у Товариства діючої ліцензії на право зберігання пального, у нього відсутня необхідність щодо подачі декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального, а у разі використання Товариством пального для заправлення електрогенераторної установки в обсягах, що перевищують 2000 літрів, за іншою адресою ніж та, яка зазначена у отриманій ним ліцензії на право зберігання пального, йому необхідно подавати деклараціїпро провадження господарської діяльності із зберігання пального.

 

До запитань 3 та 4.

Згідно з п.п. 14.1.141 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1. 6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад, зокрема - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно з п.п. бп.п. 14.1. 6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

 

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до

ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України (п.п. 14.1.6 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу (пп.14.1.6 ¹п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.224п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу, це зокрема суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Особи, які підпадають під визначення розпорядника акцизного складу підлягають обов’язковій реєстрації платниками акцизного податку з реалізації пального та зобов’язані зареєструвати усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Отже, якщо приміщення або територія, на яких Товариство здійснює зберігання пального виключно для потреб власного споживання, не відповідає критеріямвіднесення до акцизного складу,визначеним п.п. 14.1. 6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то таке приміщення або територія не є акцизним складом, а Товариство не є розпорядником акцизного складу.

Враховуючи зазначене, та у разі якщо Товариство не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, то транспортний засіб(напівпричіп), який використовуєтьсяним для зберігання пального виключно для потреб власного споживання, не є акцизним складом пересувним.

Крім того, транспортний засіб не може бути акцизним складом, оскільки акцизний склад це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу проводить свою господарську діяльність з пальним, а не ємність, в якій знаходиться таке пальне.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.