Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.05.2023 р. № 1173/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо практичного застосування окремих норм законодавствата, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Підприємство зазначає, що для забезпечення своєчасної заправки дизельних транспортних котелень потужністю 0,6 МВт з об’ємом паливного бака 6 куб. м кожна та автономних генераторів з потужністю від 2 до 120 кВт із загальним об’ємом паливних баків понад 12000 літрів дизельного пального та 6000 літрів бензину марки А-95 Підприємство має намір придбати автомобілі паливозаправники з об’ємом заправки цистерни 4 куб. м.                          та 12 куб. м. Такі автомобілі будуть використовуватися лише для розвезення пального та заправки власних котелень і генераторів, тобто виключно для потреб власного споживання, та не будуть використовуватися як ємності для зберігання пального на закріпленій території.

Як зазначено у зверненні залишки пального з цистерни паливозаправника будуть зливатися в ємності та резервуари для зберігання пального за адресою місця зберігання пального, на яку Підприємством вже отримано ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання.

Отже, враховуючи зазначене Підприємство запитує:

1. Чи потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального в цистернах автомобілів (паливозаправниках), яке буде використовуватися в господарській діяльності Підприємства для розвезення пального для заправки власних котелень та генераторів виключно для власного споживання?
2. Чи потрібно вносити зміни до вже існуючої ліцензії на право зберігання пального у разі зміни (збільшення) об’єму резервуарів та ємностей для зберігання пального і в які терміни?
3. Чи потрібно вносити зміни для збільшення об’єму резервуарів в діючій ліцензії, якщо залишки пального будуть зберігатися в цистерні автозаправника, який буде розміщуватися на території, на яку вже отримано ліцензію, і в які терміни?

До зазначених запитань.

Згідно з п.п. 14.1.141 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»(далі – Закон № 481).

Статтею 1 Закону № 481 зокрема встановлено:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Частиною першою статті 15 Закону № 481 передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно (частина восьма статті 15Закону № 481).

Перелік документів, необхідних для отримання ліцензій на право зберігання пального, розмір плати за такі ліцензії визначено ст. 15 Закону №481.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, у заяві про видачу ліцензії зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Порядком ведення Реєстру, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку до контролюючих органів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891, надано визначення резервуаруяк законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Отже, у разі використання Підприємством цистерн автомобілів (паливозаправників), для розвезення пального для заправки власних котелень та генераторів виключно для власного споживання, у Підприємства відсутня необхідність щодо отримання ліцензії на право зберігання пального у таких цистернах.

Разом з цим, перебування протягом деякого часу транспортного засобу, в якому знаходиться пальне у певному місці (території), що перебуває у власності або у користуванні Підприємства, потребує отримання ліцензії на право зберігання пальногодля потреб власного споживання чи переробки.

Згідно з частиною п’ятдесят четвертою ст. 15 Закону № 481 у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов’язаних з реорганізацією суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб’єкт господарювання зобов’язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін (частина п’ятдесят п’ята                статті 15 Закону № 481).

Таким чином, у разізміни відомостей,зазначених у ліцензії на право зберігання пального,Підприємству необхідно надати до органу ліцензування заяву щодо переоформлення ліцензії із зазначенням місткості резервуарів та ємностей, які будуть використовуватися для зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Крім цього, однією із підстав анулювання ліцензії органом, який її видав, є встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, тапорушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (частина п’ятдесят друга статті 15 Закону № 481).

Пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусноїхвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.