Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.05.2023 р. № 1144/ІПК/99-00-16-01-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо довідки, яка підтверджує податковий статус нерезидента, з метою застосування українсько-польського договору України про уникнення подвійного оподаткування, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство отримує послугу з перевезення товару від резидента Польщі (фізична особа - підприємець) і виплачує йому дохід. Резидент Польщі надає довідку - підтвердження статусу резидента Республіки Польща. Пунктом 103.5 ст. 103 Кодексу передбачено обов’язкову процедуру легалізації довідки про іноземну резиденцію, проте, прямих норм, що являє собою ця процедура Кодекс не містить.

З урахуванням відповідного розʼяснення щодо легалізації іноземних офіційних документів (з категорії 102.18 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу ДПС)  і того, що в українсько-польських відносинах є чинним Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (далі – Договір), Товариство просить надати розʼяснення з таких питань:

Чи розповсюджується дія Договору на взаємовідносини за Кодексом?

Чи потребує довідка-підтвердження статусу резидента Польщі проставлення апостилю чи легалізації для цілей уникнення подвійного оподаткування?

Чи є достатнім підтвердженням для уникнення подвійного оподаткування між Україною і Республікою Польща при виплаті доходу нерезиденту і застосування звільнення від оподаткування оригіналу довідки-підтвердження статусу резидента Польщі з її нотаріальним перекладом на українську мову?

Пунктом 103.2 ст. 103 Кодексу, якою встановлено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.5 ст. 103 Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (далі – Конвенція), яка є чинною в українсько-польських податкових відносинах з 11.03.1994, застосовуються „до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав” (ст. 1 Конвенції).

Для  цілей  Конвенції термін „компетентний орган” означає  стосовно  Польщі – Міністра фінансів Польщі або його повноважного представника ( п. 1 ст .3 Конвенції).

Таким чином, згідно з порядком, встановленим ст. 103 Кодексу, резидент України, який виплачує особі, яка у розумінні Конвенції є резидентом Республіки Польща, доходи із джерелом їх походження з України, має право на самостійне застосування зменшеної ставки податку чи звільнення від оподаткування, передбачених Конвенцією на час виплати цих доходів, якщо їх отримувачем - нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), видану компетентним (уповноваженим) органом Польщі за формою та у спосіб, встановленими законодавством цієї країни. Водночас така довідка має відповідати зазначеним у п. 103.5 ст. 103 Кодексу вимогам щодо легалізації, проведеної належним чином, та перекладу на українську мову, що здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 13 Закону України „Про міжнародне приватне право” визначено, що документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно з положеннями Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, вчиненої в Гаазі 05 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі – Гаазька Конвенція) єдиною формальною процедурою, яка може вимагатись для засвідчення офіційних документів, які використовуються на території  держав-учасниць цієї Конвенції, має бути проставлення компетентним органом держави, в якій був складений документ, апостилю. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

Однак, відповідно до ст. 3 Гаазької Конвенції „дотримання згаданої <…> формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації”.

За інформацію, розміщеною на офіційних сайтах Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), Міністерства закордонних справ України (www.mfa.gov.ua) та Міністерства юстиції України (www.minjust.gov.ua), Польща є однією з договірних держав - учасниць Гаазької Конвенції.

Крім того, на офіційному сайті Мінюсту розміщено перелік двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів України у сфері правової допомоги і правового співробітництва у цивільних та кримінальних справах у розрізі країн, що є учасницям відповідних договорів (серед яких, зокрема, є Польща), а  також відповідні роз’яснення щодо застосування цих договорів в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами договірних сторін.

Щодо перекладу довідки про резиденцію Польщі на українську мову, то порядок проведення процедури засвідчення вірності перекладів  іноземних офіційних документів з однієї мови на іншу встановлено Законом України „Про нотаріатˮ.

Разом з тим звертаємо увагу, що Кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та визначаються повноваження контролюючих органів, до функцій яких належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на такі контролюючі органи (п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу).

Таким чином, надання роз’яснень з питань, які стосуються засвідчення іноземних офіційних документів, зокрема особливостей проведення щодо таких документів  процедур легалізації та нотаріального засвідчення, не належить до повноважень ДПС.

Водночас повідомляємо, що питання, пов’язані із  проведенням зазначених процедур, у тому числі щодо практичного застосування положень Гаазької Конвенції та міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами договірних сторін, зокрема українсько-польського Договору про правову допомогу,  а також щодо порядку нотаріального засвідчення вірності перекладів  іноземних офіційних документів, належать до компетенції Мінюсту.

Відповідно до п. 52⁸ та п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу перебіг строків, встановлених ст. 52 і ст. 53  Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі, тимчасово зупиняється.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).