Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.05.2023 р. № 1208/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю щодо ліцензування пального, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство для забезпечення виконання робіт має свої основні засоби та має потребу залучати додаткову техніку сторонніх організацій. Для виконання умов договору Генерального підряду щодо реконструкції водопровідної насосної станції Товариство має намір заключити договір оренди спецтехніки (навантажувача – екскаватора).

Відповідно до п. 4.3 договору оренди Товариство (орендар) зобов'язане за свій рахунок забезпечити об'єкт оренди паливними матеріалами.

Заправку техніки планується здійснювати на АЗС.

 

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

 

Чи потребує дана операція по заправці техніки орендодавця орендарем та використання пального орендарем наявності ліцензії на продаж пального та ліцензії на зберігання пального у орендаря?

 

Щодо зазначеного питання

 

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним визначено Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481:

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно із частиною першою ст. 15 Закону № 481 оптова торгівля на території України, зокрема, пальним здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Роздрібна торгівля, зокрема, пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. (частина двадцять перша ст. 15 Закону № 481).

Згідно із ст. 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.

Відповідно до п.п. 14.1.6. п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад - приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно із п.п. г п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі, або обладнанні чи пристрої.

Розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, якщо заправка орендованої техніки здійснюється на АЗС іншого суб'єкта господарювання, при цьому пальне знаходиться виключно у паливному баку, який є ємністю для зберігання пального безпосередньо в обладнанні чи пристрої, то такий паливний бак не є акцизним складом в розумінні п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, не є ємністю для зберігання пального в розумінні Закону № 481, то в такому випадку ліцензія на право зберігання пального у такому баку не отримується.

Разом з цим здійснення діяльності, яка є оптовою або роздрібною торгівлею пальним в розумінні Закону № 481, потребує отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним.

Поряд з цим інформуємо, пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.