Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.05.2023 р. № 1199/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо порядку складання податкових накладних та формування податкового кредиту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством (покупцем, отримувачем послуг) було отримано акт наданих у листопаді 2022 року послуг, на дату якого постачальником було складено податкову накладну на суму наданих послуг, зазначену у такому акті.

У грудні 2022 року Товариством протягом одного дня було здійснено постачальнику дві оплати (двома різними платіжними дорученнями):

перша оплата – за отримані послуги у листопаді 2022 року (на суму, зазначену у акті);

друга оплата -  сплата авансу за послуги.

Постачальником на дату отримання від Товариства коштів було складено дві податкові накладні:

першу (далі – ПН-1) – на суму, яка відповідає вартості послуг, наданих у листопаді та оплачених Товариством у грудні 2022 року (за операціями з постачання яких постачальником було складено податкову накладну на дату оформлення акту наданих послуг);

другу (далі – ПН-2) – на різницю між сумою сплаченого Товариством авансу (друга оплата) та сумою, зазначеною у ПН-1.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи відповідають вимогам ПКУ ПН-1 та ПН-2, складені постачальником на дату отримання від Товариства коштів і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН)?;

2) чи може Товариство включити до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у таких ПН-1 та ПН-2?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,  інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V,           підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну  в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПКУ передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6 статті 198 ПКУ).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна складатися постачальником на дату першої події за операцією, визначену відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ.

Оскільки, як зазначено у зверненні, на дату першої події за операцією з надання послуг у листопаді 2022 року (дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг - акту наданих послуг) постачальником було складено відповідну податкову накладну та зареєстровано її в ЄРПН, то на дату сплати покупцем (отримувачем) коштів в оплату послуг, отриманих у листопаді 2022 року (друга подія) податкова накладна не повинна складатися.

Натомість сплата авансу за послуги, які мають бути надані у майбутніх періодах, є першою подією за операцією з постачання таких послуг, на дату якої постачальник повинен скласти податкову накладну виходячи із суми такого отриманого авансу. При цьому ПКУ (зокрема пунктом 201.7 статті 201 ПКУ) не передбачено можливості складання двох податкових накладних на суму отриманого авансу у разі, якщо сплата коштів була здійснена покупцем одним платежем. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок постачальника як попередня оплата (аванс) (у разі, якщо таке постачання / попередня оплата є першою подією за операцією).

Щодо питання 2

З урахуванням норм пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПКУ, а також пунктів 187.1 статті 187, 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПКУ платником податку – покупцем товарів/послуг можуть бути віднесені до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованої в ЄРПН платником податку – постачальником товарів/послуг на такого покупця за фактом здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань (дату першої події) за операцією з постачання таких товарів/послуг, показники якої  відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією.

Платники податку – сторони господарських правовідносин самостійно, на підставі договорів та первинних (бухгалтерських) документів, визначають за який товар/послугу (період надання послуг) в межах договору здійснюється оплата / попередня оплата. Врегулювання питань господарських правовідносин між суб’єктами господарювання, у тому числі тих, які стосуються питань складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних за здійсненими  операціями, не належить до компетенції ДПС.

В межах надання індивідуальної податкової консультації контролюючий орган не надає висновки щодо правильності складання (відповідності нормам ПКУ)  податкових накладних за окремими операціями, здійсненими платниками податку, та щодо правомірності формування податкового кредиту на підставі таких окремих податкових накладних (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочної роботи).

Разом з тим будь-який платник податку (у тому числі постачальник послуг, який за операціями, описаними у зверненні, складає податкові накладні) у разі виникнення необхідності має право звернутися до контролюючого органу для отримання індивідуальної податкової консультації із відповідним зверненням, оформленим відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.