Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.05.2023 р. № 1231/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова  служба України за результатами розгляду звернення  Підприємця про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до запиту, Підприємець є платником єдиного податку ІІ групи, здійснює діяльність у сфері торгівлі.

Оплата за продані товари надходить від покупців на розрахунковий рахунок ФОП у форматі ІВАN.

Підприємець звернувся із наступним запитанням (в контексті звернення):

Чи потрібно Підприємцю під час продажу різних аксесуарів (сумок для документів чохлів/сумок для планшетів, чохлів/сумок для ноутбуків, термосумок, косметичок, дорожніх органайзерів, рюкзаків, плівок для ноутбуків, скриньок для прикрас, сумок для фотоапаратів, килимів на робочий стіл тощо), що не входять до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2017 № 231, мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання таких товарів?

Фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння), не зобов’язані вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та підтверджувати походження товарів документами.

Наведений висновок ґрунтується на аналізі вимог Податкового кодексу України та п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Зокрема, пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Як підсумок, надаючи відповідь на поставлене питання повідомляємо, що  Підприємець зобов’язаний вести облік доходів з урахуванням вимог п. 44.1 ст.44 Кодексу та не повинен підтверджувати (в тому числі первинними документами) витрати на придбання товарів.

Додатково повідомляємо, що з метою дотримання законодавства про захист прав споживачів, суб’єкти господарювання зобов’язанні мати документи, що підтверджують походження товару, його якість та сертифікацію.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.