Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.05.2023 р. № 1264/ІПК/99-00-05-01-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо сплати ним податків за інше підприємство, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Згідно наведеної у зверненні інформації до Товариства звернулось підприємство (бізнес партнер) з проханням надати йому допомогу, а саме щоб Товариство за дорученням виступило представником із сплати за бізнес партнера податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

У зв’язку з цим у платника виникли такі питання:

1. Чи має право Товариство зробити платіж по дорученню з яким юридично не пов’язане?
2. Чи повинно підприємство платник або отримувач повідомити податкову інспекцію про такий платіж і в якому порядку?
3. Які податкові наслідки для підприємства – платника такого платежу, якщо він відбудеться і чи зможе Товариство поставити собі в затрати суму платежу при обчисленні податку на прибуток?

Щодо першого питання

Відповідно до пункту 38.2 статті 38 ПКУ сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно з пунктом 19.1 статті 19 ПКУ платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (пункт 19.2 статті 19 ПКУ).

Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків (пункт 19.3 статті 19 ПКУ).

Поняття та підстави представництва наведені в статті 237 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), якою передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦКУ довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Тобто, довіреність – це документ, що підтверджує право представника платника податків здійснювати від імені такого платника певні дії (в даному випадку сплачувати податки).  

Однак стаття 237 ЦКУ говорить не лише про право, але й про обов’язок представника вчиняти дії від імені особи, яку він представляє.

Для наявності певного обов’язку між сторонами необхідно укласти договір, який буде підставою представництва у відповідності до статті 237 ЦКУ.

Такий договір між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (пункт 1 частини першої статті 208 ЦКУ) та він повинен мати всі істотні умови договору доручення (стаття 1000 ЦКУ), за яким одна сторона (повірений – представник платника податків) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя – сам платник податків) певні юридичні дії (сплату від імені іншої сторони (і за її рахунок) самих податків).

Згідно з пунктом 87.7 статті 87 ПКУ забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом.

З огляду на викладене, грошове зобов’язання або податковий борг платника податків по податках та зборах може погасити інший суб’єкт господарювання за умови, що такий суб’єкт господарювання є, зокрема представником платника податків.

Тобто, Товариство на підставі відповідної довіреності на представництво інтересів іншого підприємства може сплатити податки тільки від його імені та за його рахунок.

Водночас, у разі якщо сплата податку на прибуток представником (повіреним) здійснюється не від імені та не за рахунок платника податків (довірителя), як передбачено договором доручення, а з банківського рахунку повіреного, то правові підстави для відображення в інформаційно-комунікаційній системі органів ДПС зазначеної суми сплати як надходжень до бюджету від довірителя відсутні.

Що стосується сплати за дорученням податкових зобов’язань з податку на додану вартість за інше підприємство, слід зазначити наступне.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування (далі – СЕА) ПДВ визначено статтею 200¹ розділу V і пунктами 33, 34 і 34¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі – Порядок № 569).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 569 – рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі – електронний рахунок) – рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200¹.4 статті 200¹ ПКУ.

Згідно з пунктом 200¹.2 статті 200¹ розділу V ПКУ платникам податку автоматично відкриваються електронні рахунки в СЕА ПДВ. Розрахунки з бюджетом в СЕА ПДВ здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 розділу II ПКУ.

Відповідно до пункту 200¹.4 статті 200¹ розділу V ПКУ на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ ПКУ;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4¹ статті 43 ПКУ;

ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов’язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.

Згідно з пунктом 200¹.7 статті 200¹ ПКУ кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200¹.5 статті 200¹ цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200¹.5 статті 200¹ ПКУ з рахунку у СЕА ПДВ платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов’язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов’язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

При цьому ПКУ не передбачено перерахування коштів з рахунку в СЕА ПДВ одного платника податку на поточний рахунок або рахунок в СЕА ПДВ іншого платника податку.

Щодо другого питання

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПКУ платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3 статті 38 ПКУ).

Як вище зазначалось згідно з пунктом 19.3 статті 19 ПКУ представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків.

ПКУ не містить окремого порядку інформування податкових органів про сплату представником платника податків зобов’язань зі сплати податків та зборів за інше підприємство, інтереси якого він представляє.

Слід відмітити, що при оформленні розрахункових документів платники податків повинні керуватись Порядком заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22 березня 2023 року № 148, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 березня 2023 року за № 528/39584.

Щодо третього питання

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму сплаченого податкового зобов’язання з податку на прибуток за іншого платника податку на прибуток. 

У випадку сплати коштів від імені і за рахунок платника податків його представником, підстави для коригування фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток у представника платника податків відсутні.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З питання формування витрат у бухгалтерському обліку на суму сплаченого податкового зобов’язання з податку на прибуток за іншого платника податку на прибуток, інтереси якого представляє Товариство, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Згідно з пунктом 102.9 статті 102 та пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні та на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.