Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.05.2023 р. № 1311/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення … щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенціїповідомляє.

Як зазначено у зверненні, товариство для своїх працівників, а також членів їх сімей, укладає на їхню користь договори добровільного медичного страхування, виступаючи у якості страхувальника. Відповідно до умов договору, у разі настання страхового випадку страхова виплата здійснюється не лише лікувальним та іншим закладам охорони здоров’я, але й безпосередньо застрахованим особам (працівникам) в обумовлений договором страхування строк відповідності договору страхування, укладеного товариством.  

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.Чи підпадає договір добровільного медичного страхування, укладений товариством, під визначення  договору добровільного медичного страхування, наведеного у п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, і чи розповсюджується на такий договір обов’язок щодо застосування пільги по податку на доходи фізичних осіб, що передбаченап.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу?

2. Який порядок застосування податкової пільги на добровільне медичне страхування працівників роботодавцем за свій рахунок в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати, відповідно до п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2
ст. 164 Кодексу, а саме:

як порівнювати страховий платіж, який сплачують у середині місяця, із заробітною платою, яку буде нараховано в кінці місяця?

якщо страховий платіж сплачують авансом за рік, то з якою сумою заробітної плати порівнювати – нарахованою за місяць чи за рік?

якщо сплатили річний внесок за співробітника, який відпрацював менше року, як бути з несплаченим податком?

з якої суми сплачувати податок, якщо страховий платіж все ж перевищує
30 відсотків заробітної плати: зі всієї чи лише з перевищення?

3.Чи передбачене коригування фінансового результату до оподаткування шляхом його збільшення, відповідно до вимог ст. 123¹ Кодексу, що застосовується до договорів добровільного медичного страхування у тих випадках, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою договірдобровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

Щодо першого та другого питань

Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 07 березня
1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (із змінами і доповненнями)  (далі – Закон № 85/96-ВР).

Відповідно до ст. 16 Закону № 85/96-ВР договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування (частина друга ст. 3 Закону № 85/96-ВР).

Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (частина другаст. 9 Закону № 85/96-ВР).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас перелікдоходів, яківключаються до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платникаподаткувизначено п. 164.2
ст. 164 Кодексу, зокрема, сума страхових платежів (страхових внесків,страхових премій) за договорами добровільного медичного страхування сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу заробітна плата для цілей
розділу IV Кодексу – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Таким чином, договір, за яким страхова виплата здійснюється не закладам охорони здоров’я, а третім особам (працівникам товариства) при пред’явленні
ними підтверджуючих документів із закладів охорони здоров’я, не вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію
п.п.14.1.52¹ п.14.1 ст.14 Кодексу.

Тобто пільгаз податку на доходи фізичних осіб, що передбачена п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, у вашому випадку не застосовується.

Щодо третього питання

Відповідно до ст. 123¹Кодексуякщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі
120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Податкові зобов’язання страховика у зв’язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.

Штрафні санкції за заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;

зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою.

Отже, у разі якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником та застрахованою особою строк дії договору добровільного медичного страхування достроково завершується для такої застрахованої особи, то такі дії призведуть до порушення вимог, встановлених Кодексом до договору добровільного медичного страхування.

Таким чином, у разі припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою та дострокового припинення дії страхового договору відносно зазначеної застрахованої особи платник податку на прибуток – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати у зв’язку з виконанням договору добровільного медичного страхування, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених страхових платежів за таку застраховану особу із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того,тимчасово, на період до припиненняабоскасуваннявоєнного стану на територіїУкраїни, введеного Указом Президента України «Про введеннявоєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введеннявоєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справлянняподатків і зборівздійснюється з урахуваннямособливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідніположення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідніположення» Кодексу для платниківподатків та контролюючихорганівзупиняєтьсяперебігстроків, визначенихподатковимзаконодавством та іншимзаконодавством, контроль за дотриманнямякогопокладено на контролюючіоргани, крімвипадків, передбаченихзазначенимпідпунктомКодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.