Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.06.2023 р. № 1361/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю щодо окремих питань оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з отримання позики та, керуючисьст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Як зазначено у зверненні,Товариство здійснює діяльність щодо імпорту та подальшого продажу на території України медичних товарів та медичного обладнання на території України. У Товариства виникла потреба в залученні оборотних коштів на основі оплатності. Оскільки у Товариства відсутнє нерухоме майно, котре може бути предметом забезпечення за договором банківського кредиту, а також у зв’язку із загальною нестабільною ситуацією у банківській сфері планується здійснити залучення коштів у закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду. В свою чергу фонд має намір увійти до складу учасників Товариства.

У Товариства виникли питання:

1. Чи має право Товариство на віднесення до витрат нарахованих відсотків за отриманою позикою від закритого недиверсифікаційного венчурного корпоративного інвестиційного фонду, що володіє більше ніж 10% корпоративних прав Товариства? Чи не суперечить отримання зазначеної позики поняттю «розумна економічна причина (ділова мета)» у розумінні п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

2. Чи містить Кодекс спеціальні податкові різниці за операціями позики від учасника резидента (у тому числі щодо віднесення до витрат відсотків за користування такою позикою)?

Щодо питань 1 – 2

Платник податку має право відповідно до п. 52.1 ст. 52 Кодексу звернутися до контролюючих органів за наданням індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Надання роз’яснень з питань правомірності надання юридичною особою, яке не є фінансовою установою, поворотної процентної позики не належить до компетенції ДПС.

Правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб’єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб’єктів, визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5080-VI «Про інститути спільного інвестування» зі змінами (далі – Закон № 5080), який встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону № 5080 корпоративним фондом є юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Недиверсифікований інститут спільного інвестування закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів інституту спільного інвестування серед юридичних та фізичних осіб, є венчурним фондом (частина 10 ст. 7 Закону № 5080).

Як встановлено частиною четвертою ст. 48 Закону № 5080 до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов’язання. Такі зобов’язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами відступлення прав вимоги, позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством.

Венчурний фонд має право надавати кошти у позику. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, за умови що не менш як 10 відсотків статутного капіталу відповідної юридичної особи належить такому венчурному фонду.

Державне регулювання та контроль у сфері спільного інвестування здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до частини 7 п. 3 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1063/2011.

Отже, питання правомірності здійснення операцій з надання коштів у позику юридичній особі – резиденту України закритим недиверсифікованим венчурним корпоративним інвестиційним фондом входить до компетенції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Кодексу позикою є грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Що стосується обліку сум процентів, отриманих за наданою позикою при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, то згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з виплати процентів за наданою іншим резидентом– пов’язаною особою позикою. Такі операції відображаються у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:

головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.

Підпункт14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу застосовується для цілей ст. 39 Кодексу, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначених п. 140.5 ст. 140 Кодексу, які передбачають застосування відповідних положень ст. 39 цього Кодексу.

Отже, Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток підприємств не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) в операціях з резидентами, які не передбачають застосування відповідних положень ст. 39 Кодексу, тобто, зокрема, до операцій з отримання позики одним резидентом від іншого резидента – пов’язаної особи.

Відповідно до п. 52 ⁸ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом. 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).