Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.06.2023 р. № 1394/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування окремих норм податкового законодавства та, керуючись статтею розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у листопаді 2022 року до Товариства звернулись посадові особи військової частини, з усним проханням надати гуманітарну допомогу. Товариством було прийнято рішення про надання відповідної допомоги, закуплено товари та передано військовим.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи можна вважати передачу даної матеріальної допомоги гуманітарною, якщо запит на неї відбувся в усній формі?

2) чи можна вважати передачу даної матеріальної допомоги операцією, яка не вважається операцією з реалізації для цілей оподаткування (пункт 69.5 стаття 69 підрозділ 10 розділ ХХ Кодексу), тобто не є об’єктом оподаткування ПДВ?

3) чи буде включена вартість переданих товарів до складу інших витрат операційної діяльності у тому періоді, коли відбулося їх фактичне передання військовим?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Статтею 5 розділу І Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу.

Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначає Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу» зі змінами (далі – Закон № 1192).

Відповідно до статті 1 Закону № 1192 гуманітарна допомога – цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об’єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог ст. 3 Закону України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» зі змінами.

Донори (іноземні, вітчизняні) – це юридичні та фізичні особи в Україні або за її межами, які добровільно надають гуманітарну допомогу отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за її межами.

Отримувачами гуманітарної допомоги є такі юридичні особи, що зареєстровані в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, серед переліку яких, зокрема, зазначено установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, уповноважені ними державні установи та органи місцевого самоврядування.

Набувачами гуманітарної допомоги визначено фізичних та юридичних осіб, які її потребують і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги з статусом юридичної особи визначаються відповідно до пп. «а», «б», «в», «г», «ґ» абзацу п’ятого статті 1 Закону № 1192.

Державний контроль у сфері благодійної діяльності здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом (частина перша статті 26 Закону № 5073).

До спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги згідно зі статтею 4 Закону № 1192 належать, зокрема:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення;

обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Контроль за отриманням, розподілом, використанням за цільовим призначенням, підготовкою статистичної звітності, обліком гуманітарної допомоги, визнаної такою рішенням спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги, відповідно до статті 5 Закону № 1192 належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення.

Функцією контролю за отриманням, збереженням, складуванням, розподілом, використанням за цільовим призначенням, підготовкою статистичної звітності, обліком гуманітарної допомоги, визнаної такою рішенням спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги, стосовно отримувачів такої допомоги, місцезнаходження яких визначено на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, наділено Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації.

Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціального захисту населення (абзац перший п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року  № 423, зі змінами).

 

Щодо питання 1

 

Оскільки відповідно до підпункту 191.1.28 пункту 191.1 статті 191 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання щодо роз’яснення порядку проведення операцій з гуманітарною допомогою не належать до компетенції ДПС.

Отже, враховуючи, що питання щодо порядку визнання, отримання, розподілу, використання за цільовим призначенням, підготовкою статистичної звітності, обліком гуманітарної допомоги, визнаної такою рішенням спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги, відповідно до Закону № 1192 належать до компетенції Мінсоцполітики, ДПС рекомендує звернутись з відповідним запитом до Мінсоцполітики.

 

Щодо питання 2

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Пунктом 32¹ підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу визначено, що не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передачі/надання товарів та послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладів охорони здоров'я державної, комунальної власності, та/або структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, крім випадків, якщо такі операції з постачання товарів та послуг оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

До наведених у цьому пункті операцій норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються.

Згідно пункту 69.5 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, операції з добровільної передачі або відчуження, або вилучення товарів, у тому числі підакцизних, надання послуг на користь Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, органам місцевого самоврядування, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров'я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій без попереднього або наступного відшкодування їх вартості, не вважаються операціями з реалізації для цілей оподаткування.

За умови дотримання вимог, визначених пунктом 32¹ підрозділу 2 та пунктом 69.5 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, вказана у зверненні операція не вважатиметься операцією з постачання товарів або операцією з реалізації товарів у розуміння зазначених пунктів Кодексу.

Таким чином, операції з добровільної передачі товарів без попереднього або наступного відшкодування їх вартості, отримувачам, визначених пунктом 321 підрозділу 2 та пунктом 69.5 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, не вважаються операціями з реалізації для цілей оподаткування.

 

Щодо питання 3

 

Правові основи оподаткування податку на прибуток  встановлено розділом III, підрозділами 4 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 розділу ІІ Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Таким чином, питання бухгалтерського обліку операцій платника податку на прибуток підприємств з безоплатного надання товарів належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас, відповідно до вимог абзацу першого підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Кодексу фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується платником податку на прибуток на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.14 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Кодексу), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

При цьому тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 69.6 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу коригування, встановлені підпунктом 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Кодексу, не проводяться щодо сум коштів або вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави та наданої гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, сум коштів, перерахованих на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів.

Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони встановлює Закон України від 6 грудня 1991 року
№ 1932-ХІІ «Про оборону України» зі змінами та доповненнями (далі –
Закон № 1932).

Військовим формуванням, як передбачено частиною першою статті 1 Закону № 1932, є створена відповідно до  законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Отже, якщо в період воєнного стану Товариство здійснює добровільне передання спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, на користь отримувачів, зазначених у підпункті 69.6 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, у тому числі військовим частинам, для потреб забезпечення оборони держави, різниця щодо вартості таких товарів, встановлена підпунктом 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Кодексу, не виникає.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.