Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.06.2023 р. № 1404/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ)щодо деяких питань оподаткування  операцій по договору управління майном та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Згідно із запитом між ТОВ та центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – АРМА) планується укласти договір управління майном (активами), до складу якого входять: об’єкти нерухомого майна, рухоме майно (обладнання), торгівельні марки, корпоративні права, за яким ТОВ виступає Управителем.

Установником управління виступає АРМА в інтересах Держави.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.Яким чином та за якою вартістю обліковуються в Управителя майно (активи), отримане в управління від АРМА за договором управління майном, що укладено згідно глави 70 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) (управління майном)?

2.Чи нараховується амортизація на основні засоби, які отримані в управління за договором управління майном, щоукладено згідно глави 70 ЦКУ (управління майном)? Якщо нараховується, то надати інформацію щодо порядку (процедури) такого нарахування в межах управління майном, що отримано в управління від АРМА?

3. Що включається до складу доходів та витрат Управителя згідно податкового обліку?

4. Чи виступає Управитель майном (активами) платником податку на прибуток за договором управління майном?

5.Чи має право ТОВ, що діє як Управитель та має окремий баланс, здійснювати продаж товарних запасів на користь ТОВ, що виступає як основне підприємство?

5.1. Якщо так, то зазначити яким чином оподатковується в даному випадку господарська операція з продажу товарних запасів, що здійснюється з окремого балансу ТОВ як Управителя на баланс ТОВ як основного підприємства?

5.2 Чи виникають в даному випадку у ТОВ, що діє як Управитель (Продавець) податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість, а у ТОВ, що діє як основне підприємство (Покупець), право на податковий кредит?

Щодо питань 1-5

Правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів регулює Закон України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»(далі – Закон № 772).

Повноваження Національного агентства щодо укладання цивільно-правових угод з юридичними та фізичними особами з питань, пов'язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, встановлено пунктом 4 частини першої ст. 10 Закону № 772.

Згідно зі ст. 21 Закону № 772 управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб’єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповіднодо глави 70 ЦКУ з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

У цивільному законодавстві правові відносини, що виникають за договором управління майном, встановлено главою 70 ЦКУ.

Відповідно до частини третьої ст. 1030 ЦКУ майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна (частина четверта ст. 1030 Кодексу).

Відповідно до п.п. 64.6 ст. 64 Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.

Договори управління майном, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом, у контролюючих органах не обліковуються. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов'язки платника податків самостійно.

Взяття на облік договору управління майном здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Кодекс не містить положень щодо окремого обліку результатів діяльності за договорами управління майном з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

Нормами Кодексу для договорів управління майном встановлені особливості оподаткування податком на додану вартість.

При цьому управитель майна не подає окремих податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, фінансової звітності за кожним договором управління майном, а також не здійснює оформлення окремих додатків до податкової декларації з податку на прибуток відносно таких укладених договорів управління майном (крім договорів з управління активами пайових інвестиційних фондів).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Розрахунок об’єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності з урахуванням операцій за договорами управління майном, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від
16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Питання бухгалтерського обліку операцій за договором управління майном належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Для цілей оподаткування податком на додану вартість платниками ПДВ є особи, перелік яких визначено п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Кодексу.

Зокрема, п.п. 5 п. 180.1 ст. 180 Кодексу визначено, що платником ПДВ є особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування ПДВ господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Згідно з пп. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191
п. 14.1 ст. 14 Кодексу)

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено статями 187, 198 та 201 Кодексу.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені Кодексом терміни. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо питань 5.1 і 5.2 (у частині оподаткування ПДВ)

Кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Для цілей оподаткування ПДВ договір управління майном та безпосередньо управитель майна розглядаються як два різних суб’єкта господарювання. Господарські відносини управителя майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Питання господарських взаємовідносин між договором управління майном, як окремо взятим на облік у контролюючому органі суб’єктом господарювання, та безпосередньо управителем майна не регулюються Кодексом.

У випадку, якщо договір управління майном, як окремо взятий на облік у контролюючому органі суб’єкт господарювання, зареєстрований як платник ПДВ, то операція такого суб’єкта господарювання (постачальника) з постачання (продажу) на митній території України товарів іншому суб’єкту господарювання (покупцю), що здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства, буде об’єктом оподаткування ПДВ.

За вказаною операцією такий суб’єкт господарювання (постачальник) зобов’язаний буде визначати податкові зобов’язання з ПДВ, скласти податкову накладну на іншого суб’єкта господарювання (покупця) і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені Кодексомтерміни.

Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, буде підставою для суб’єкта господарювання (покупця), який зареєстрований як платник ПДВ, на включення зазначених у ній сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період  до припинення  або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).