Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.06.2023 р. № 1433/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання окремих видів послуг та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Санаторій є платником ПДВ та здійснює діяльність, зокрема з організації громадського харчування (клас 56.10 група 56 КВЕД ДК 009:2010); надання послуг у сфері готельного господарства (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010) та з медичної практики (клас 86.10 група 86 КВЕД ДК 009:2010). Санаторій має ліцензію Міністерства охорони здоров’я України на провадження господарської діяльності з медичної практики та Сертифікат відповідності на послуги з тимчасового розміщення.

Враховуючи вищевикладене, Санаторій просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) яку ставку з ПДВ необхідно застосовувати до операцій з постачання послуг з тимчасового розміщення (проживання)?;

2) чи звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання медичних послуг фізичним та юридичним особам та чи залежить таке звільнення від джерела фінансування?;

3) чи правомірно застосовувати до операцій з постачання:

медичних послуг звільнення від оподаткування ПДВ;

послуг з тимчасового розміщування (проживання) ставку податку у розмірі 7 відсотків;

послуг з харчування та інших послуг ставку податку у розмірі 20 відсотків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Відповідно до статті 3 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я» заклад охорони здоров’я – юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основними завданнями яких є забезпечення медичного обслуговування населення та/або надання реабілітаційної допомоги на основі відповідної ліцензії та забезпечення професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Перелік закладів охорони здоров’я затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 № 385, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, згідно з підпунктом 1.4 пункту 1 якого санаторії належать до закладів охорони здоров’я.

Відповідно до вимог пункту 15 частини 1 статті 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» медична практика є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму визначено Законом України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР «Про туризм» (далі – Закон №324). Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 № 19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2004 за № 413/9012 (далі – Правила № 19).

Згідно зі статтею 1 Закону № 324 та Правилами № 19:

готель – це підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається із шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов’язковим обслуговуванням;

аналогічні засоби розміщення – це підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів;

готельна послуга – дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов’язана з розміщенням та тимчасовим проживанням.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Підпунктами «а» - «г» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ передбачено, що в залежності від операцій ставки ПДВ можуть бути 20, 14, 7 та 0 відсотків, зокрема операції з постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання), що надаються готелями і подібними засобами тимчасового розміщування (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010), оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків (підпункт «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ).

Відповідно до підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ операції з постачання послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування ПДВ, крім послуг, визначених підпунктами «а» – «о» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 розділу V ПКУ.

Враховуючи зазначене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні ДПС, повідомляє наступне.

Щодо питання 1 та питання 3 (в частині застосування ставки податку у розмірі 7 відсотків)

Застосування ставки податку у розмірі 7 відсотків передбачається підпунктом «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V  ПКУ до операцій з постачання послуг з тимчасового розміщування (проживання), що надаються підприємствами, які мають статус готелів чи подібних засобів тимчасового розміщування (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010). Застосування вказаної ставки податку до операцій з постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання) іншими суб’єктами господарювання нормами ПКУ не передбачено.

Отже, якщо Санаторій має статус готелю чи подібного засобу тимчасового розміщування (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010) у значенні, встановленому Законом № 324 та Правилами № 19, то він має право на застосування ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків до операцій з постачання послуг з тимчасового розміщування (проживання).

Щодо питання 2 та питання 3 (в частині застосування пільги відповідно до  підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ)

Для отримання права на застосування пільги щодо операцій з постачання послуг у сфері охорони здоров’я мають виконуватись дві обов’язкові вимоги, а саме:

такі операції повинні:

надаватися закладом охорони здоров’я (перелік закладів охорони здоров’я затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 № 385) або реабілітаційною установою для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю. Ці заклади/установи мають ліцензію на постачання таких видів послуг;

не бути перераховані у підпунктах «а» – «о» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ.

При цьому податкові пільги, визначені підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, надаються не окремому платнику, а застосовуються до окремих операцій з надання послуг з охорони здоров’я.

Якщо не дотримана хоча б одна із зазначених умов, операції підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Отже, якщо Санаторій є закладом охорони здоров’я та має ліцензію на постачання таких послуг, то операції Санаторію з постачання послуг з охорони здоров’я звільняються від оподаткування ПДВ, за винятком послуг, перерахованих у підпунктах «а» – «о» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, які підлягають оподаткуванню у загальновстановленому порядку. Таке звільнення від оподаткування ПДВ не залежить від того, кому надаються такі послуги – юридичним чи фізичним особам, а також від джерела надходження коштів як оплати за послуги.

Щодо питання 3 (в частині застосування ставки податку у розмірі 20 відсотків)

При цьому, якщо харчування (сніданки) не є складовою частиною послуг будь-якої іншої послуги, то постачання Санаторієм такого харчування (сніданків) клієнту розглядається як окрема операція, яка оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Операції Санаторію з постачання додаткових послуг клієнту оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II ПКУ).