Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.06.2023 р. № 1441/ІПК/99-00-21-02-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм статті 39розділу І Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, щоу 2022 році здійснював продаж товарів із залученням контрагента-нерезидента CompanySharoonLtd (Велика Британія) (далі – контрагент з Великобританії), зокрема відповідно до контракту купівлі-продажуплатник податків реалізував товари (лікарські засоби) контрагенту з Великобританії. Ціль вказаного контракту – поставка товарів для оптової та (або) роздрібної торгівлі на території Республіки Узбекистан, тобто платник податків продає контрагенту з Великобританії передбачені умовами контракту товари, які останній перепродає контрагенту на території Республіки Узбекистан (далі – контрагент з Узбекистану). Отримувачем товару в експортних поставках за цим контрактом був контрагент з Узбекистану.Також, контрактом передбачено, що вантажоотримувачем в Узбекистані може бути інша особа, призначена контрагентом з Великобританії про що додатково буде зазначено в кожній специфікації.

При цьому, сума експортних операцій між платником податків та контрагентом з Великобританії у 2022 році перевищує 10 мільйонів гривень, а доходи платника податків від усіх видів діяльності протягом 2022 року перевищили 150 мільйонів гривень. Додатково, щодо операцій між платником податків та контрагентом з Великобританії не виконується жоден з якісних критеріїв, передбачених підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, для визначення операцій контрольованими. Проте, у вказаному ланцюгу операцій контрагент з Великобританії здійснює перепродаж товарів контрагенту, що зареєстрований у Республіці Узбекистан, що входить до переліку держав, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977».

Враховуючи вищезазначене, а також з метою правильного практичного застосування вимог підпункту 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексудо господарських відносин у ланцюгу операцій між платником податків, контрагентом з Великобританії та контрагентом з Узбекистану, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи операції платника податків із контрагентом з Великобританії в 2022 році є контрольованими?
2. Якщо зазначені операції є контрольованими, то якого контрагента-нерезидента платник податків має зазначити у звіті про контрольовані операції: контрагента з Великобританії чи контрагента з Узбекистану?

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема:

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав.

Згідно з підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до підпункту 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, якщо в ланцюгу господарських операцій між платником податків та нерезидентом, передбачених підпунктом 39.2.1.1 цього пункту, право власності на предмет (результат) такої операції, перш ніж перейти від платника податків до такого нерезидента (у разі експортних операцій) або перш ніж перейти від такого нерезидента до платника податків (у разі імпортних операцій), переходить до однієї або декількох осіб і операція між відповідним резидентом та жодною з таких осіб не визнавалася платником податку контрольованою операцією, така операція вважається контрольованою операцією між платником податків та таким нерезидентом, якщо особи, до яких перейшло право власності:

- не виконують у такій сукупності операцій істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг);

- не використовують у такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг).

Для цілей цього підпункту:

- під істотними функціями розуміються функції, які платник податків та нерезидент - сторони контрольованої операції не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб;

- під істотними активами розуміються активи, використання яких є необхідним під час здійснення таких операцій та які відсутні у платника податків та нерезидента - сторін контрольованої операції;

- під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов'язковим для ділової практики таких операцій.

При цьому, відповідно до підпункту 39.2.2.4 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу, визначення та аналіз функцій, які виконуються сторонами операції, здійснюються на підставі укладених договорів (контрактів), даних бухгалтерського обліку, фактичних дій сторін операції та фактичних обставин її проведення відповідно до суті операції.

Згідно підпункту 39.2.2.5 підпункту  39.2.2 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу аналіз ризиків, які беруть на себе сторони контрольованої операції під час визначення зіставності комерційних та/або фінансових умов операції з умовами неконтрольованих операцій, здійснюється з урахуванням таких критеріїв:

а) визначення та характеристика суттєвих економічних ризиків, які беруть на себе сторони операції на підставі укладених договорів;

б) чи здійснює сторона, яка бере ризик, контроль за створенням ризику та управлінням ним, а також чи має спроможність і повноваження робити це;

в) чи має особа, яка бере ризик, фінансову спроможність понести такий ризик та ресурси, необхідні для покриття такого ризику;

г) визначення фактичної поведінки сторін операції у зв’язку зі здійсненням контролю за суттєвими економічними ризиками, зокрема, визначення, яка сторона операції здійснює контроль або вживає заходів для мінімізації таких ризиків, яка сторона отримує негативні наслідки, викликані прийняттям таких ризиків, яка сторона має фінансову спроможність нести такі ризики;

ґ) визначення з урахуванням попередніх критеріїв, чи відповідає фактична поведінка сторін операції умовам взяття ризиків, передбачених договорами, зокрема:

чи виконують сторони операції умови договорів;

чи здійснює сторона, яка бере ризик, контроль за ризиком і чи має фінансову спроможність понести такий ризик та/або можливості і ресурси для його покриття.

Таким чином, якщо в ланцюгу господарських операцій контрагент з Великобританії не виконує у такій сукупності операцій істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем), не використовує у такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймає на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу), то такі операції вважаються контрольованими операціями між платником податків та контрагентом з Узбекистану. В такому випадку, платник податку повинен відображати в звіті про контрольовані операції всі операції, які відповідають визначенню контрольованих і були здійснені саме з контрагентом з Узбекистану, зважаючи на вимоги підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту  39.2 статті 39 розділу І Кодексу.При цьому, у відомостях про особу, яка бере участь у контрольованих операціях, по відповідному контрагенту з Узбекистану має бути зазначений код підстави віднесення до контрольованої операції – 015 (господарські операції, що визнаються контрольованими відповідно до підпункту 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу).

Водночас слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно визнання операцій з імпорту або експорту товарів (сировини) за допомогою посередника, до якого переходить право власності, контрольованими операціями має розглядатись з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувалися.

Відповідно до пункту 52⁸ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом. 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).