Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЛЬВIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.05.2017 р. № 161/ІПК/13-01-13-02-15

Щодо визначення статусу резидента та оподаткування доходу у вигляді спадщини

Головне управління ДФС у Львівській області розглянуло Ваше звернення щодо визначення статусу резидента та оподаткування доходу у вигляді спадщини та повідомляє наступне.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс) податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав регулюється статтею 174 Податкового кодексу.

Відповідно до абз. а пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Вартість отриманих будь-яких об'єктів спадщини (подарунку), що успадковується спадкоємцем нерезидентом від спадкодавця-резидента оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків (пп. 174.2.3 п.174.2 ст.174 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу). Також, вказаний дохід підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 відсотки (п. 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу).

При цьому, спадкоємці-нерезиденти зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини (п. 174.3 ст. 174 Податкового кодексу). Відповідно до абз. 2 п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об'єкта спадщини.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється пп. „в” п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, зокрема, фізична особа -резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Пунктом 1 статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (ст. 6 Закону України від 11 грудня 2003 року № 13 82-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382)).

При цьому відповідно до статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла (ст. З Закону № 1382).

Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства - є підстави, встановлені Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773).

Відповідно до ст. 5 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства отримують посвідку на тимчасове (постійне) проживання.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні (п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Відповідно до міжнародних норм при визначенні центру життєвих інтересів доцільно враховувати в сукупності сімейні, соціальні зв'язки, політичну, культурну чи іншу діяльність, місцезнаходження роботи та/або бізнесу.

Також достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 213 Податкового кодексу).

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до пп. 34.1.1 п. 34.1 ст. 34 Податкового кодексу податковим періодом є, зокрема, календарний рік.

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (п.1 ст. 16 Закону № 3773).

Відповідно до статті 12 Закону України від 05 листопада 2009 року № 1710- VI «Про прикордонний контроль» (далі - Закон № 1710) відмітка про перетинання державного кордону проставляється у паспортних документах іноземців, осіб без громадянства, імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону, інших документах у випадках, передбачених законодавством.

Зокрема, підтвердженням факту перебування на митній території України не менше 183 днів є відомості про іноземців, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, та їх паспортні дані, які акумулюються у Базі даних центрального сховища даних Адміністрації Державної прикордонної служби України у порядку, встановленому наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 № 472 «Про затвердження Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»» (далі - Положення).

Отже, підтвердженням періоду перебування на території України фізичної особи також може бути довідка, видана органами прикордонної служби із вказаної Бази даних.

Водночас статтею 46 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425) передбачено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Крім того, згідно зі ст. 42 Закону № 3425 нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Також зазначаємо, що оскільки нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку до бюджету, то обов’язок визначення статусу резидента України покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі-продажу майна, видає свідоцтво про спадщину.

Враховуючи викладене, для встановлення резидентського статусу нотаріус має право витребувати від фізичної особи підтверджуючі документи, зокрема, паспортний документ та/або міграційну картку, довідку з прикордонної служби, документи, на підставі яких особа тимчасово (постійно) проживала на території України, документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене як місце тимчасового (постійного) проживання в Україні тощо.