Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.06.2023 р. № 1489/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
ВП (далі – Підприємство) від № (далі – звернення) про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, що надійшло з Головного управління ДПС у області листом від  №      (вх. ДПС № від), та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо правомірності відшкодування витрат на відрядження працівника підприємства до м. Одеса, а саме – витрат на найм житлового приміщення у м. Одеса по фіскальному чеку ПРРО, в якому зазначена адреса господарської одиниці
м. Миколаїв, а послуга з проживання надана в м. Одеса (в контексті звернення).

Перед наданням відповіді на поставлене податковому органу питання, звертаємо увагу Підприємства, що його запит хоч і відповідає вимогам статті 52 Кодексу, водночас, оформлений суто формально та не розкриває суті здійснюваних Підприємством операцій з придбання послуг.

Також, виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на  податкові органи, вбачається, що саме платники податків, при оформленні  звернень на отримання індивідуальної податкової консультації повинні зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та наводити фактичні обставини.

Як результат, податкові органи, при наданні індивідуальних податкових консультацій, не зобов’язані досліджувати, будь-які документи платників податків та організовувати господарську діяльність таких платників.

Такий підхід Підприємства до оформлення запиту унеможливлює надання вичерпної індивідуальної податкової консультації щодо порушених ним питань, через те, що у зверненні не деталізовано суті здійснених господарських операцій, зокрема, не зазначено місце проведення розрахунків.

Враховуючи викладене, консультація надається із загальних норм законодавства.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону № 265:

- розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- місце проведення розрахунків – це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Зокрема порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено статтею 3 Закону № 265, яким визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статті 3 Закону № 265).

Форма та зміст розрахункових документів визначена Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення).

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов’язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення).

Пунктом 2 Розділу ІІ Положення передбачено, що при реалізації товарів (послуг) обов’язковими реквізитами розрахункового документу є, зокрема:

- адреса господарської одиниці, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП;

- назва товару (послуги).

Таким чином, фіскальний касовий чек на товари визнається розрахунковим документом лише за умови відображення в ньому всіх необхідних реквізитів, в тому числі, адреси господарської одиниці та/або назви послуги.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання повідомляємо, що розрахунковий документ, який використовується як підтвердження понесених витрат у відрядженні за найм житла, має містити, в тому числі:

- адресу господарської одиниці, яка повинна відповідати місцю проведення розрахунків;

- назву послуги, яка має розкривати суть розрахункової операції з надання певного матеріального чи нематеріального блага іншій особі.

Тобто, якщо розрахунок за послугу проводився у м. Миколаїв, а сама послуга надавалася у м. Одеса безоплатно, на підставі цього ж розрахункового документа, такий документ може вважатися відповідним, в частині наявності адреси господарської одиниці та назви послуги. Водночас, якщо розрахунок за послугу проводився не за адресою зазначеною у наведеному документі, він не може прийматися, як розрахунковий, не залежно від місця отримання послуги з проживання на його підставі.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.