Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.06.2023 р. № 1490/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду запиту фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець), керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахункових операцій Підприємецьзвернувся до податкового органу із запитанням чи зобов’язаний суб’єкт господарювання застосовувати реєстратори  розрахункових  операцій  та/або  програмні реєстратори  розрахункових  операцій (далі – РРО або програмні РРО) при розрахунках за продані товари у випадку надання споживачеві – фізичній особі, реквізитів поточного рахунку суб’єкта господарювання у форматі ІВАN.

Перед наданням відповідей на поставлені податковому органу питання, звертаємо увагу Підприємця, що його запит хоч і відповідає вимогам статті 52 Кодексу, водночас, оформлений суто формально для отримання індивідуальної податкової консультації та не розкриває суті здійснюваних Підприємцем операцій з продажу товарів, розрахунків  з покупцями, взаємодії з контрагентами, задіяними у здійсненні таких операцій), що є ключовим для визначення кола обов’язків у сфері здійснення розрахункових операцій.

Також, виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на  податкові органи, вбачається, що саме платники податків, при оформленні  звернень на отримання індивідуальної податкової консультації повинні зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та наводити фактичні обставини.

Такий підхід Підприємця до оформлення запиту унеможливлює надання вичерпної індивідуальної податкової консультації щодо порушених ним питань.

Водночас, з урахуванням того, що запит відповідає формальним вимогам статті 52 Кодексуконсультація надається із загальних норм законодавства.

Правові засади застосування РРО та/або програмних РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), дія якого поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та безготівковій формі.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг), зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО або програмні РРО та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції (пункти 1 та 2 статті 3 Закону № 265).

Розрахунковою операцією є приймання від покупців готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац шостий статті 2 Закону № 265).

Слід враховувати, що законодавство України однаково поширює свою дію як на готівкові розрахункові операції та розрахункові операції, що здійснені за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток продавців товаріву мережі Інтернет, які проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО або програмні РРО при отриманні оплати за товари (роботи, послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Для Підприємця, як суб’єкта господарювання на якого поширюється дія Закону № 265, для цілей застосування РРО або програмних РРО не має значення який спосіб для оплати обрав  споживач, а має значення, який запропоновано Підприємцем.

Поряд із зазначеним, звертаємо увагу, що Закон № 265 містить пільгу щодо необов’язкового застосування РРО або програмних РРО за умови приймання оплати за продані товари у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця із використанням реквізитів IBAN.

Водночас, для надання остаточної відповіді на поставлені питання слід розуміти у який момент відбувається оплата товару (попередньо, в момент отримання товару чи післяплата) та на яких умовах здійснюється його доставка, оскільки, при відпуску товарів без оплати суб’єкти господарювання мають сформувати відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту на із зазначення виду оплати, яка відповідає умовам укладеного між продавцем та покупцем договору купівлі-продажу, наприклад, «післяплата», «кредит» тощо.

Окремо звертаємо увагу Підприємця, що відповідно до умов договорів приєднання, які розміщені на сайтах надавачів платіжних послуг, надавачі платіжних послуг не є учасниками господарських відноси, що виникають між продавцями та покупцями, а тому слід враховувати, що покупець вносячи оплату за товари чи послуги через програмно-технічні комплекси самообслуговування, що належать надавачам платіжних послуг, не отримує розрахунковий документ, що підтверджує придбання товарів чи послуг, а отримує розрахунковий документ, що підтверджує лише переказ коштів в межах платіжної операції відповідно до платіжної інструкції платника.

При цьому, у Підприємця відсутній обов’язок видавати або надсилати окремі чеки надавачам платіжних послуг, в тому числі, що надаються за допомогою ПТКС.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.